22

Оглядини тривали майже до вечора. Вони облазили замок від даху до підземелля. Ноги боліли страшно від безлічі пройдених сходів. Лишилася не оглянутою лише одна вежа замку заввишки з п'ятиповерховий будинок. Як пам'ятала Міра, там містилися бібліотека ,лабораторія, кабінет батька , та кімната, де жив старий маг — представник Вежі. Коли вона була малою, їй категорично заборонялося заходити до вежі. Можна було лише в бібліотеку на першому поверсі, і то з кимось із дорослих. Вона не раз чула, як у лабораторії щось вибухало, або навкруги стояв сморід, хоч вона й була на останньому поверсі вежі. Одного разу вона спробувала потайки пробратися й подивитися, що таке страшне відбувається у вежі, що її туди не пускають. Але спрацювала магічна сигналізація. Її спіймали батько й мати й зачинили в кімнаті, де її й убили найманці темних сил. І ось вона знову перед дверима вежі. По тілу від переживань минулого пробігли мурашки, зробилося прохолодно.

— Міро, що з тобою? Тобі зле?
— Усе добре, просто неприємні відчуття від спогадів минулого. Востаннє, коли я пробувала сюди проникнути, мене за тиждень після цього вбили.
— Тоді зрозуміло, чому в тебе перекосилося обличчя, коли ти підійшла сюди. А що там?
— Не знаю, Ренет. Вважалося, що лабораторія. І там мешкав маг із Вежі. Також кабінет батька, бібліотека.
— А ти там ніколи не була?
— Саме в бібліотеці, і то наближатися до стелажа номер тринадцять мені категорично заборонялося.
— Круто! Справжня лабораторія мага. Таке пропустити не можна. Чого стоїмо? Вам хіба не цікаво, що там таке, що не можна було Міранді туди заходити?
— Сенсо, охолонь. З того часу минула не одна сотня років, там давно все вивезли й обшукали.
— Усе одно цікаво. Може, щось і лишилося побите, а закляття відновлення його відновило.
— Ну, то ходімо, оглянемо, що там відновилося, — мовила Міра й узялася обережно за ручку дверей, ніби та могла її вкусити, і потягла на себе. Двері зі скрипом відчинилися. Стало видно сходи, що вели в пітьму.
— Потрібно було взяти ліхтарі, — мовила Ранет.
— А мені ліхтар не потрібен, — мовила Сенса. — Ми з обертами добре бачимо в темряві, а ви йдіть обережно за нами.
— Нічого не треба. Дивіться, — і Міра зробила перший крок через високий поріг, і вздовж сходів на стіні загорілися смолоскипи. — Вони горітимуть, доки на сходах будуть живі істоти.
— Непогано придумано, не кожному магові таке під силу зробити.
— Ну, то за мною.

Міра першою зайшла на сходи. Вони були дерев'яні й злегка поскрипували під ногами, у них відчувалася магія, яка захищала їх від гниття та термітів. Незабаром група добралася до перших дверей, що вели до бібліотеки. Міра відчинила двері. Як і думала, там було порожньо, лише на підлозі валялося кілька чистих аркушів, олівців та воскова свічка. Подруги вирішили туди не заходити. Вони піднялися на другий поверх. Там їх теж чекало розчарування — кімната мага також була порожня.
— Ти маєш рацію, Міро, — із сумом у голосі мовила Сенса. — Усе вивезли або розібрали на сувеніри після смерті господарів. Будемо підніматися далі чи повернемося до табору?
— Лишилося два поверхи й дах. Гадаю, це не забере багато часу.
— Тоді вперед, Міро, чого гаяти час?

Незабаром вони стояли біля дверей кабінету. Міра взялася за ручку, але ті не піддалися. Раптом на дверях засвітився слабким синім відбиток долоні, а під ним червоним напис: «Якщо ти з роду Тауер, притули свою долоню. Якщо ні — іди геть!» Міра приклала долоню до відбитка, той засвітився зеленим світлом, і двері від'їхали вбік. Перед очима відкрилася не пограбована кімната, щоправда, речей було небагато. Посеред кімнати — великий стіл, на якому лежали якісь папери, склянка з олівцями, чорнильниця, магічні самописні гусячі пера для писання. Позаду столу стояло шкіряне крісло. Праворуч на стіні, майже на всю її площу, висіла картина, на якій були зображені батьки й сама Міра. Ліворуч стояла велика дерев'яна шафа. За кріслом містилися ще одні двері. На підлозі лежав пухнастий килим. Міра зайшла до кімнати, а за її спиною двері різко зачинилися. Подруги лишилися на сходах. Вони щось їй гукали, але Міра не могла нічого розібрати. Вона оглянула двері — ні ручки, ні відбитка долоні не знайшла. Міра вигукнула, що вона жива і все гаразд, і, здається, її почули: гомін і лемент за дверима стихли.

Міра підійшла до столу й побачила конверт, на якому було написано: «Міранді Тауер». Вона взяла його в руки — конверт був незаклеєний. Вона дістала листа й стала читати:

«Привіт, моя донько Мірандочко! Якщо ти читаєш цього листа, то нас немає живих. Ми наклали на замок закляття відновлення, яке спрацювало, коли ти зайшла у ворота замку Тауер. Також інше заклинання — на цю кімнату: сюди могла потрапити тільки ти. Прочитавши цього листа, ти все зрозумієш. Після твоєї смерті за рік до нас прийшов Пірарос. Він мав дар бачити майбутнє на багато століть уперед. Ти знаєш його, він гостював у нас. Отож він повідав нам про кінець імперії та загибель великої кількості розумних рас через багато століть. Причиною стануть дії Ліги темних сил, які вчинили напад на тебе. І розповів, що ми маємо зробити для запобігання трагедії. Йому вдалося побачити твою долю до моменту, коли ти опинишся в цій кімнаті й читатимеш цього листа, і трохи більше. Коли ти покинеш замок, тебе спробують убити. Чи вдасться замах — побачити у провидця не вистачило сили. Що ти повинна зробити? Усе станеться за пів року після закінчення твого навчання. Ліга темних сил знайде на своєму континенті страшну зброю та спробує нею скористатись.  Ти повинна її знищити. Це кристал завбільшки з горіх. На ньому записані коди запуску пристрою. Без нього пристрій не працюватиме, і ворог не зможе раптово атакувати незахищені міста. Вороги спробують розколоти імперію зсередини, але їхні плани не здійсняться. Далі відокремлення ельфів не зайде. А от стародавня потужна зброя , — це заслуговує на увагу. Кристал знайдеш за картою. Карта — у лабораторії, зображена на стіні. Вона з'явиться в момент, коли ти туди прийдеш. Запам'ятай її: вона зникне через п'ять хвилин після появи. Портали в ту місцину не відкриваються. Дорогою остерігайся пасток: кристал охороняється магією й простими механічними пастками. Удачі. Портал до лабораторії — двері за кріслом. Ти пам'ятаєш, що я тобі казав, коли проводив ініціацію. Вбери гідних представників рас і проведи обряд ініціації, взявши клятви. Гадаю, серед твоїх друзів такі є. Іще в похід за кристалом ти мусиш вирушити, тільки закінчивши три курси академії, і не раніше.  Майбутнє може змінюватися веддіня магагів не завжди збуваються і все може бути не так.  Перед тим як вирушати на пошуки проведи ініціацію подруг. А нам доведеться померти, щоб зберегти таємницю кристала й майбутнього імперії , а можливо і всієї планети. Прощавай, удачі. Лист щезне після прочитання. А ми вирушимо до твого склепу, там ми й зустрінемося, але правди не скажемо».