18

Наступні два дні нічого не відбулося. Міра декілька разів виходила в так званий ефір і спостерігала за своїми друзями. Ранком третього дня в кімнату зайшли охоронці, які наказали їй та її співкамерниці йти за ними. Пройшовши через кілька кімнат, вони опинилися в просторій залі, де вже були її друзі, король із сім'єю та ще п'ятеро невідомих. Принцеса гукнула Міру й швидко промовила:

— Нам дозволили повернутися до академії, з нами відправляться ще декілька осіб, подробиці потім, а зараз мерщій до гурту — чекаємо тільки вас. І ставай якомога ближче.

Щойно Міра стала на місце, портал відкрився, і вони опинилися на подвір'ї академії. Міра полегшено зітхнула. І тільки тут вона згадала про нашийник. Вона оглянула своїх друзів — на них також лишилися обмежувальні нашийники. Міра підійшла до принцеси Лори й запитала:

— А як же? — і вона показала на свою шию.

— Вони побоялися знімати їх. Там обіцяли прислати амулети для зняття з кур'єром, тож доведеться зачекати деякий час. Дорога далека, це буде нескоро. Поговоримо в нашому будинку, я все розповім. А зараз нас почнуть допитувати імператорські слідчі. Он вони стоять біля входу до академії.

Їх швидко розмістили в різних кімнатах. Як і говорила Лора, слідчі по черзі викликали їх і довго допитували, іноді доводилося повторювати розповідь кілька разів. Відпустили лише ввечері. Зібравшись у будинку, довго обговорювали пригоду, яка з ними трапилася. Лора розповіла, що вони тепер не принцеса. Рада представників родів проголосувала за висловлення недовіри королю через його зв'язки з людьми та іншими так званими негідними расами й обрала нового короля. А їх вигнали з королівства. Також імператор погодився надати самостійність в обмін на видачу всіх заручників. Тепер ельфи не мають права перебувати на території імперії без спеціального дозволу. А новий король ельфів видав свій указ щодо перебування громадян імперії на території ельфійського королівства.

Імператор подарував нам землі, які колись належали роду Тауер, і виділив кошти на будівництво замку.

— Ви побудуєте новий замок на місці руїн старого? — запитала Міра.

— Ні, Міро, руїни замку ми чіпати не будемо, це історія. Ми побудуємо в іншому місці — територія земель Тауер велика.

— І коли почнеться будівництво? — запитала Міра.

— За три дні. Якщо ви бажаєте, ми поїдемо оглядати територію й підбирати місце для зведення нового замку.

— А нас відпустять? — запитала Марта.

— Думаю, так. Доки на нас оці штуки, — Лора вказала на нашийник, — нам на уроках робити нічого й небезпечно: хто знає, як вони відреагують на чаклунство учнів на заняттях.

Просидівши ще трохи, вони розійшлися по своїх кімнатах і лягли спати, нарешті не боячись за своє життя та життя друзів. Так вони проспали до обіду. Решта дня була звичайна, жодних подій не відбулося. Лора поговорила з батьками й сповістила друзям, що завтра вранці вони повинні бути готові до подорожі.

Наступного ранку, сівши на паром, вони відправилися до міста, але надовго там не затрималися. На них чекали заздалегідь приготовлені до подорожі вози з усім необхідним та коні для верхової їзди. Десь через годину всі вирушили в дорогу. Міру та її подруг розмістили на одному з возів. Незабаром вони проїхали крізь ворота й покинули місто. Міра з подругами мовчки розглядали навколишню місцевість — вони давно колись тут їхали на навчання до Академії магії під конвоєм. Нервова напруга не давала зосередитися на вивченні навколишньої місцевості. Віз тихо поскрипував, дорога була майже рівна, тому його майже не трясло. Марта й Ранет дрімали. Скоро навколишні краєвиди набридли, і вона зручніше вмостилася на возі й заснула. Коли вона прокинулася, колона стояла, а люди готувалися до обіду; неподалік горіли багаття, на яких варили їжу. Навколо ходили найняті для охорони озброєні мечами й луками найманці. Її друзі сиділи неподалік. Міра встала з воза й попрямувала до них.

— Чого ви мене не розбудили? І котра година?

— Міро, ти так міцно спала, шкода було будити, — мовила Ранет. — Зараз обід, і він ще не готовий.

— Зрозуміло. Ти не знаєш, нам ще далеко їхати до руїн замку Міранди?

— Я не знаю. Востаннє, як була на цій дорозі, не звернула уваги.

— Ми не знаємо, потрібно запитати в Лори. Знаю лише, що стояти тут будемо дві години, а потім вирушимо в дорогу.

Закінчивши обід, колона рушила далі. Пізно ввечері вони були біля руїн замку Міранди. На душу Міри лягла якась туга. Вона згадала свої дивні сни, в яких бачила цей замок ще цілим, його красу й велич, і не могла зрозуміти, яким чином і навіщо це могло бути. Явно тут була задіяна якась магія. Тепер замок лежав у руїнах. Час і сили природи зробили свою справу. Пролунав гучний голос колишнього короля ельфів, і колона зупинилася. Було віддано наказ ставати на нічліг, а вранці вирушити невеличкою групою на пошук нового місця для будівництва замку. Міра повернула голову й побачила маму принцеси Лори. Друзі продовжували за звичкою називати свою подругу принцесою, хоч її родина й втратила королівський статус. Мати Лори пильно дивилася на руїни замку. З її очей текли сльози. Ельфи майже безсмертні, і вона бачила цей замок ще цілим. Вона згадала людей, своїх друзів, які колись тут жили. Міра пильно дивилася на неї, і в неї виникло, хоч як це було неможливо, відчуття, що вона вже колись її бачила. Вона вирішила підійти до неї.

— А це ти, Міро. А я тут дещо пригадала. Я була добре знайома з володарями цього замку й бачила його розквіт і занепад. У безсмерті є свої плюси й мінуси. А найстрашніше — бачити, як старіють і помирають твої друзі, а ти нічого не можеш вдіяти. Тому ми, ельфи, рідко покидаємо свої володіння й тримаємося осторонь людей, намагаємося не прив’язуватися до смертних.

— А що сталося з володарями замку? — запитала Міра.

— Що сталося — хотіла б я знати й сама. Вам ще розкажуть на заняттях історію про власників замку родини Тауер. Останнє, що відомо: після смерті Міранди, десь через рік, її батьки зникли безслідно. А замок занепав, його мешканці роз’їхалися в інші місця. Ходить багато легенд про скарби, сховані в його руїнах. Нерідко трапляються люди й нелюди, які намагаються їх знайти. Часто вони знаходять смерть у руїнах, завалені горою старої, вже крихкої цегли та блоків. Я б не радила заходити в руїни замку. Це може бути небезпечно для життя. Кажуть також, що іноді вночі там бродять привиди батьків Міранди й шукають свою дочку.