14

Перед очима раптом посвітлішало, і вона побачила замок з колишнього сну. Вона зрозуміла, що перебуває в тілі дівчинки в ролі спостерігача, дивлячись її очима, не маючи змоги впливати на перебіг подій і не маючи змоги прокинутись. Навколо був сад, безліч різних квітів і дерев, доріжки, викладені каменем. Удалині виднілося невеличке озерце, посеред якого був острів, а на ньому стояв круглий стіл і стільці. Саме туди прямувала дівчинка. Раптом збоку почувся дзвінкий голос. Дівчинка повернула голову й побачила молоду дівчину, яка прислуговувала мамі.
— Мірандо, твоя мама просила пройти на галявину біля східної стіни, в неї до тебе важлива розмова.
Дівчинка засмутилася: поплавати в озері доведеться іншим разом.
— Добре, зараз прийду.
Звернувши на стежку ліворуч біля чотирьох велетенських дубів, що росли з одного кореня, за три хвилини вона була на місці. Там на галявині було двоє людей — чоловік і жінка. Міра впізнала: вона вже бачила їх колись у своєму сні, ще коли була на Марсі, але тут вони усміхалися.
— Викликали мене? І навіщо? Я хотіла піти поплавати.
— Наступного разу поплаваєш. Ми тут поговорили і вирішили, що настав час повчитись тобі магії. Ти знаєш, що ти остання з великого роду Тауер, роду магів землі, як нас називають. І ми вважаємо, що настав час і тобі опанувати таємні знання.
— Я стану магом? — Міра відчула хвилю радісних емоцій дівчини.
— Так, ти зараз розпочнеш свій шлях. У нашому роді слово «маг» не вживають, і взагалі термін «маг» виник після зникнення стародавнього світу. Я тобі про це розповідав, — мовив батько дівчини.
— І як вони називалися?
— Чоловіків — відьмаками, а жінок — відьмами, оскільки вони відали таємницями природи.
— Так я стану відьмою?
— Називай як захочеш — відьмою, магом, це неважливо. Головне — лишитися людиною. Перш ніж розпочнеш навчання, ти даси клятву. Повторюй за мною. Я, Міранда з роду Тауер, клянуся перед богами і богинею Рінарою , батьками використовувати свій дар для добра і справедливості, не застосовувати свій дар проти розумних створінь, лише при загрозі своїй сім’ї та мирним жителям, незалежно від раси та їхньої віри.
Дівчина промовила клятву за батьком.
— Молодчина. А тепер розпочнемо. Ти багато чого чула й читала про сучасну магію: там форми, заклинання, малюнки, знаки.
— Так, тату, я читала й чула, і навіть спробувала зарядити світильник за допомогою закляття. І нічого не вийшло, — сумним голосом мовила дівчина.
Батько посміхнувся.
— І не вийде. Треба пройти ініціацію, спеціальну для нашого виду магії. Ту ініціацію, яку проходять сучасні маги, дає змогу освоїти лише енергію повітря — відчути її, так її умовно називають, енергію, яка йде від Тіріона, а також відбиту місяцями. Ми енергію не відчуваємо, ми її бачимо — всі її види.
— Бачимо? Але як? — здивувалась дівчина, і Міра в ній також.
— Перш ніж побачити, послухай трохи теорії та правил. Ти нікому не відкриєш цієї таємниці, про яку ми тобі розповімо, окрім своїх дітей і трьох представників інших рас, узявши з них клятву на крові, що вони передаватимуть таємницю лише одному зі своїх дітей, а ті — одному зі своїх. Так було в давні часи. Сталося так, що всі, хто мав знання в цій сфері, мертві, роди припинили своє існування. Ти остання з магів, остання відьма.
Батько Міранди замовк на хвилину, а потім продовжив:
— Твоє завдання — знайти гідних послідовників. І коли з’являться в тебе діти, ти також обереш одного. А тепер поговоримо про магію. Те, що ми називаємо магією, насправді давно втрачена технологія, яку підтримують маленькі невидимі штучні створіння — нанороботи. Вони живляться невідомою енергією нашого світила. Саме вони й створюють так звану магію. Символи, заклинання, магічні зображення тощо — це лише способи керування ними. Для підключення до них потрібно пройти так звану ініціацію — прочитати закляття, словесний код активації ділянок мозку, що дасть змогу побачити так званий ефір, де весь світ буде видно у вигляді потоків ніби енергії. Це і є скупчення нанороботів різних видів для різних завдань. Як воно там діє, я й сам не знаю. Тобі потрібно лише три з них, іншими ти керувати не зможеш. А ось за допомогою трьох ти зможеш творити чари. Не потрібно ніяких заклинань, форм і тому подібного. Вони існують і діють, але це те саме, що забивати маленькі цвяхи молотом. Тобі лише потрібно думкою спрямувати потрібну ману, або магічну енергію, як ми називаємо цих штучних створінь, і уявити, що ти хочеш отримати в кінцевому результаті. Але ти повинна бути в ефірі і не зможеш рухатися тілом.
— А як тоді бути, якщо на мене нападуть?
— У такому разі використовувати внутрішні резерви, які потім можна поповнити, зайшовши в ефір. Усією магією можна керувати силою думки — це досягається шляхом довгого тренування.
— А навіщо тоді маги вчать форми тощо? — здивувалась дівчинка, та й Мірі стало цікаво.
— Просто не знають і не вміють виходити в ефір і використовувати енергію безпосередньо з джерел сили. Користуються лише внутрішньо накопиченою енергією та артефактами, кристалами, спеціальними каменями, які насправді є сховищами для нанороботів різної місткості. Ну, не забивай цим голову. Користуйся загальновживаними термінами в цьому світі: манна або магічна енергія, що дає силу на могутні чари через брак енергії. Поділ на рівні є, але він умовний. Рівнем визначається лише внутрішній резерв — у ньому зберігається певна кількість нанороботів (мани), та й то його можна збільшити, але не більше дев’ятого, бо організм не витримає. А це досягається самостійно шляхом медитацій, і процес цей може зайняти роки. Хоч щось зрозуміла, доню?
— Зрозуміла одне: поки сама не спробую, не зрозумію. Якісь нанороботи, ефір… Простіше називати звично — магія, і все.
— Називай як захочеш, інші взагалі нічого не знають, а якось користуються. Нас називають магами землі. Ми вчимося й експериментуємо самі. Учитель може вказати на можливості й напрями розвитку, а учень повинен розібратися й досягти сам. Тепер трохи про енергії: в ефірі їх три, і кожна має свій колір. Енергія повітря має блакитний колір, її використовують для роботи з повітрям і водою. Енергія землі має зеленуватий колір, її застосовують для роботи з самою землею та різними предметами, створення або зміни чогось. Вона є основною енергією, з якою працює маг. Третя енергія має чорний колір — це енергія життя. Її досить мало. Здебільшого цю енергію використовують темні маги. Вона має велику силу.
— Але як це — темні маги? Вони жертви приносять? — здивувалась дівчина.
— Темна енергія — це спеціальний вид нанороботів , які в нашому світ беруть участь. В деяких процесах життя всьому живому. Вони універсальні і можуть заміняти інших нанороботів беручи на себе їх функції. При вбивстві вона вивільняється, її й використовують для своїх страшних ритуалів. Для цього й потрібні їм жертви.
 Енергії самі в чистому вигляді майже не використовуються, а використовують їх поєднання.
— А як же інші маги?
— Види енергій прописані в формах, заклинаннях. Маги й не підозрюють про їх використання і як все влаштовано насправді. Взагалі сучасна магія — це рештки знань минулого. Більшість їхніх теорій — брехня, в яку вони вірять. Їхня магія базується на знайдених записах давнини. Наша — на найсучасніших надбаннях тих часів. Але й ми багато забули й втратили, ми могутні, але нам не досягти тієї величі. А зараз перейдемо до заклинання ініціації. Промовляй за мною. Подіє воно через два дні. Нічому не лякайся, з тобою все буде гаразд. Слова заклинання нікому не повідомляй. Ми про це говорили. Розпочато: Ла лаус нордусі шоко нерус амберус нормус ефірус.
Дівчина повторила за батьком. І нічого не відбулося. Міра також промовила подумки слова.
— Я нічого не відчула, — мовила дівчина.
— Я тобі говорив — потрібно чекати. Тепер іди скупайся.
І дівчинка попрямувала до річки. Міра намагалася прокинутися, але не могла покинути тіло дівчини. В очах потемніло, але прокинутися так і не змогла. Коли вона знову змогла бачити, дівчина лягала спати. Кімната Міри була знайома. Вона бачила її в нічному жахливому сні ще на Марсі. Дівчина лягла в ліжко й заплющила очі, і Міра опинилася в суцільній темряві. Скільки минуло часу — невідомо, а коли спалахнуло в очах світло, вона знову була в кімнаті дівчини, і тут нічний жах повторився — все до найменших деталей, правда, страху, як тоді, вже не було. Зі смертю дівчини вона прокинулась. У двері сильно гупали. Вона глянула на годинник — була дев’ята година, і вона запізнилася на навчання.
— Сьогодні ініціація! — по тілу пробігли мурашки, їй хотілося вити від злості. — От тобі й буде… — Ла лаус нордусі шоко нерус амберус нормус ефірус — пробурчала вона вголос. — І чого мені сниться ця Міранда?
Вона зіскочила й відчинила двері . Принцеса намагалася завдати наступного удару кулаком у двері.
— Ой! Полегше, так можна й убити, — скрикнула Міра, ухиляючись від удару, але все ж таки, хоч і не сильно, кулак досягнув цілі.
 ти мені чуть око не вибила тепер синець буде.
— Та тебе вбити мало! Ти бачиш, котра година, а ти спиш! Мерщій одягайся, наші вже там.
Швидко вдягнувшись, вона й принцеса рвонули в аудиторію. Вискочивши всередину, виявили, що маг Валькірія вже розпочала лекцію. Почувши шум біля дверей, вона повернула голову й побачила двох дівчат у скромному одязі: одна з них була нечесана, інша — з підпухлим оком і червоним розпашілим обличчям від бігу. Валькірія посміхнулась, і від її усмішки по тілу принцеси й Міри пробігли мурашки.
— Так і хто це в нас любить поспати? Ви з якої групи — травників чи магів?
— Магів, — сумним голосом мовила принцеса.
— Магів? Як цікаво. І, мабуть, могутніх магів, раз лекція та ініціація вам не потрібна. — Голос її наповнився злобою. — Як ви посміли запізнитись на мої заняття? Тут академія! Гляньте на себе! Ви повинні молитись богам і дякувати їм, що вас витягли з гною.
По аудиторії з сектору, де сіли багатії, роздалися глузливі смішки.
— Після занять зайдете в кабінет 234 у північній вежі. А зараз мерщій на свої місця. Я розберуся з вами пізніше. Отже, на чому ми зупинились? Так, зараз ми всі підемо за стіну на магічний полігон, де буде проведена ініціація. Зараз я за допомогою амулета відберу всіх із непроявленим даром. Підходьте по черзі до мене. І швидко.
За пів години все було закінчено, і всі вирушили за стіну. Пройшовши метрів двісті, вони вийшли на велику площу, вкриту піском. При вході на площу стояло три колони, утворюючи вершини рівностороннього трикутника. Колони вкривали знаки, малюнки.
— Отже, ми на місці. Це символ трьох енергій. Зараз кожен, хто має прихований дар, іде в середину. Там на колонах написане заклинання, воно коротке. Читати три рази. І, вийшовши, ви отримаєте заклинання, повернувшись до піщаної площі, прочитаєте. Це заклинання феєрверку. Розпочнемо з тебе, — і вона вказала на Міру.
Міра зайшла на середину, відшукала на колоні серед символів заклинання й прочитала:
— Амарено рошено хео! Амарено рошено хео! Амарено рошено хео!
Вона не відчула жодних змін. Вийшла, взяла закляття, прочитала його — і нічого не відбулося. Вона скосила очі на вчительку. Та стояла похмуро, дивлячись на неї.
— Повтори, — мовила вона.
Міра знову спробувала — і нічого. З боку, де стояли високородні та благородні, почулися насмішки. Валькірія дістала кристал, за допомогою якого вимірюють рівень і наявність магії, піднесла його до Міри. Кристал ніяк не відреагував. Валькірія нахмурила брови, пильно подивилась на спантеличену дівчину.
— Кажеш, маг? А ти нічого зі спросоння не наплутала? Може, тобі наснилось? Може, ти з групи травниць? Для ініціації з малим даром там інше заклинання.
— Та вона наїлась дурман-трави! — крикнув знайомий голос із натовпу. — От їй і примарилося.
Міра помалу повернула голову й упізнала вчорашнього вискочку.
— Ану тихо там! — крикнула Валькірія. — Як твоє ім’я? Ти з групи травниць? Не могли тебе записати до магів з нульовим рівнем.
По натовпу пролунали тихі голоси; подруги Міри не могли повірити. Її перевіряли при них і не раз.
— Я Міра. Ні, я не з групи травниць. Запитайте принцеси, — тихо мовила вона, горло пересохло, слова застрягали в горлі, але вона знайшла сили продовжити: — Вона підтвердить.
— Овва! Я бачу, молодий чоловік мав рацію щодо трави.
— Вона не обманює. Я підтверджую, — вирішила заступитися за подругу принцеса Лора.
— А принцеса — це ти? — Валькірія оглянула прискіпливим поглядом дівчину в дешевому одязі з розпатланим волоссям.
— Так, це я.
Вона не помітила через переживання глузливої нотки в голосі Валькірії. З натовпу почувся голос багатого вискочки:
— Якщо вона принцеса, то я король! — і нахаба розсміявся, його підтримали друзі.
— Так, король гобеленів! — не витерпіла насмішки принцеса.
— Ти шлюха ельфійська! Як ти смієш ображати благородного? — мовила одна з дівчат, які стояли поряд з вискочкою.
— Справжній благородний ніколи не буде насміхатися з жінки, — спокійним голосом промовила принцеса. Вона побачила, як скреготнули зуби в нахаби.
— Ану тихо мені! Міро і ти, — вона показала на принцесу, — зустрічаємось з вами в голови Бальтазара о першій годині. А зараз бігом у свої кімнати. Боюсь, для однієї з вас навчання закінчилось. Я не потерплю брехні. А зараз — наступний на ініціацію.
Подруги пішли.
— Принцесо, я нічого не розумію. Мене ж перевіряли не раз, і завжди показувало, що я маг.
— Я сама бачила і відчувала. — Принцеса зупинилася, заплющила очі. — Справді, зараз нічого не відчуваю. Може, хтось закляття наклав. Ти не переживай. Якщо магія зникла, тебе не виженуть. Я трохи натисну, де треба, і тебе переведуть на факультет травниць. Звісно, магом бути краще, зате не треба служити Вежі до кінця життя.
— В мене були свої плани на магію. Тепер доведеться міняти всі плани.
— Ну, от ми й прийшли додому. Не переживай, Люсі й старий маг у всьому розберуться.