11

Заступниця голови Люсі зайшла до Бальтазара. Той сидів, розвернувшись до вікна, і дивився на рідкісну подію два повні місяці. Зачувши позаду кроки, він повернувся.
— Ну і як там наші нові учениці? — мовив маг. У його голосі відчувалася втома: денна пробіжка й події вечора забрали багато сили.
— Заснули все спокійно. А що розповіла перевертень? — Люсі сіла навпроти старого мага.
— Нічого нового. Говорить, що її спіймав сім днів тому Пейн для жертви в якомусь ритуалі. Подробиць вона не знає. Просиділа в підвалі, Пейн заходив кілька разів погодувати, нічого не говорив. І що тепер із нею робити, я не знаю. Може, спробувати завербувати її на твій факультет травниць — там завжди не вистачає, за планом Вежі, студентів. Або відвезти на берег і відпустити на всі чотири сторони.
— Ти вирішив зібрати повну колекцію рас? Три вже є. — Люсі посміхнулася.
— Я для тебе стараюся, — мовив старий маг. — У тебе недобір, чи ти розраховуєш на слуг? Учні-маги та вони більше часу прислуговують дурням із багатих сімей, ніж навчаються. Взагалі, хто придумав тягти до академії слуг для кожного учня? Набрали б штат на постійній основі. Скільки б нервів і коштів зберегли б.
— Зате є кому навчатися на моєму факультеті. Не нам втручатися в політику Вежі, наше це — академія. Я погоджуюся, беремо перевертня, якщо погодиться. А щоб на неї виділили кошти, запишемо слугою принцеси. До речі, у будинку горище обладнане під кімнату, туди й поселимо. І за цією компанією потрібно добре простежити: не такі вони прості.
— Це правда, щось ми не врахували. І взагалі, ми нічого не знаємо про них. Ну хіба що про принцесу та вампіра.
— Та й про них мало відомо. Ну, вампіра ще зрозуміло, а от принцеса володіє даром людей, а не магією свого народу. Чому так вийшло — потрібно розібратися.
— Мої старі кістки вже хочуть відпочинку. Завтра буде день, тоді й продовжимо розмову, і з чим зможемо — розберемося. Потрібно буде — попросимо допомоги у Вежі. Думаю, вони зафіксували сьогоднішній колосальний викид магічної енергії. На днях пришлють когось розібратися, що тут відбулося. Я пішов спати, з мене на сьогодні вдосталь.
Старий маг піднявся, узяв свій посох і поволі пішов. Давно Люсі не бачила його таким утомленим. Вона погасила магічні кулі, зачинила двері на охоронне закляття й пішла до своєї кімнати неподалік.

Настав ранок. Як і говорила Люсі, сніданок принесли о восьмій. А о дев’ятій зайшла Люсі, а з нею  молода вродлива дівчина з довгим каштановим волоссям, з якого стирчали вовчі вушка. Вона була на зріст 165 см.
— Знайомтеся, це Шира, наша нова учениця на факультеті травниць. А це Сенса, Міра, Лора — майбутні маги, а це Ранет і Марта, як і ти, травниці в майбутньому, якщо будете добре навчатися й кудись не засунете голову, де її відірве. Завтра прибуде експерт з Вежі розслідувати вчорашній інцидент. Лоро, ти написала закляття на папері?
— Ні, ще не написала.
— Так давай: вам ще будинок привести до ладу потрібно й декому освоїти грамоту. До речі, Шира буде жити з вами.
— А де там? Тільки п’ять кімнат, — мовила здивована Сенса.
— На горищі є ще одна непогана кімната. Лоро, ти пиши, час іде.
— Та зараз напишу.
— Швидко давай, я почекаю.
За десять хвилин принцеса віддала аркуші Люсі. Та взяла й поклала їх до кишені.
— А тепер збирайтеся й пішли. Обід вам принесуть, а по вечерю за вами прийдуть і проведуть у кімнати. Самі ви заблукаєте. І щоб ніяких експериментів із магією. Зрозуміло? — Вона пильно подивилася на дівчат, особливо на принцесу.
— Так, зрозуміло, ніякої магії, — промовила принцеса.
— Тоді ходімо за мною.
Люсі вивела їх з будинку в парк.
— Далі дорогу знайдете самі, а я піду готуватися до перевірки. І ще раз вам нагадую, що ніякої магії.
День минув спокійно. До вечора будинок був прибраний: непотрібні речі викинули, пилюку й павутиння прибрали. Увечері Люсі пообіцяла завезти меблі й необхідні підручники для навчання, а також установити в будинку кристали, що блокують магію, щоб уникнути випадкового спрацювання заклинань під час їхнього вивчення. Такі кристали стояли по всій академії.

Настав ранок. О восьмій принесли сніданок, а за годину прийшла Люсі. Вона принесла потрібні книги для вивчення грамоти й попросила принцесу й Сенсу допомогти подругам у цій справі. Також повідомила, що сьогодні вони залишаться в кімнаті під замком — наказ перевіряючого, який прибув із столиці сьогодні рано. За потреби за ними зайдуть.
— І хто приїхав? — запитала принцеса.
— Зід. Королівський маг сьомого рівня, майстер над магами королівства людей й один із Ради Магів Вежі.
— Знаю такого. Колись він на іменинах принца Леона показував фокуси. Начебто непоганий дядько, і мене навчив парі заклинань. Думаю, з ним проблем не буде. Та й нічого страшного я не зробила.
— Тоді тобі нічого переживати.
Люсі вийшла з кімнати. Об одинадцятій за дверима пролунали чиїсь кроки й голоси. Замок клацнув, і до кімнати зайшла Люсі, а за нею чоловік років сорока, зростом 176 см, худорлявий, із чорним волоссям і такою ж охайною коротко підстриженою бородою. А за ним зайшов старий маг Бальтазар, спираючись на свій посох. Невідомий обвів усіх поглядом, повним ненависті — видно, йому не подобалось, що його послали сюди з перевіркою.
— Отже, ви й є ті паскуді, через яких я не потрапив на королівське полювання, — злісно промовив він.
— Взагалі то, може, перш ніж нас ображати, ви назветеся, — промовила принцеса, підводячись із ліжка.
— Ану замовкни, паскудо! Будеш мені тут указувати, що робити! Ану сядь і мовчи, доки тебе не запитали. Отже, це ви вчинили чаклунство в будинку біля стіни?
— Так, ми. А в чому справа? Провели ремонт у старому будинку за допомогою магії, от і все.
— Усе! Та ви використали заборонену магію! За таке вас потрібно стерти, як мінімум! — закричав невідомий. Він зло глянув на принцесу. — А так, це була ти? Паскудо, думаєш, як наша королева одна з вас, то вашому народу зійде все з рук?
— По-перше, ніякої забороненої магії я не застосовувала.
— Ах ти мерзото! Та вам, неукам першого й нульового рівня, без ритуалу на крові та жертвопринесення не досягти такого рівня магії! А жертвопринесення суворо карається!
— Ніякої жертви не було, усе я написала на папері. По-друге, я вчора прочитала одну книгу, і там написано, що на території академії дозволено застосовувати будь-яку магію, яка не супроводжується принесенням у жертву розумних істот і не спрямована на завдання шкоди розумним істотам. Тож я нічого не порушила. А те, що вас кинула ельфа, не дає вам права ображати мене й моїх друзів, пане маг! — зло викрикнула принцеса. — Я не думала, що ви такий.
— Ах ти скотино! Та як ти смієш! — Він підійшов ближче й ударив принцесу в обличчя, так що та не встояла на ногах і впала на підлогу.
— Та що ви собі дозволяєте, Зіде! — Люсі підбігла до дівчини.
— Це ти що собі дозволяєш? Як ти смієш на мене підвищувати голос? Більше ти тут не працюєш, поїдеш на кордон!
— Принцесо Лоро, з вами все гаразд?
— Причому тут принцеса Лора? — вигукнув Зід. — Яке відношення вона має до цієї обірванки?
До принцеси підбігли подруги й допомогли Лорі сісти на ліжко. З носа й губи текла кров.
— Це і є принцеса Лора, придурку!
Маг Зід ураз зблід.
— А чому ви мене не попередили? — заметушився маг.
— Ти не захотів слухати нічого.
— Вибач, принцесо Лоро, я трохи погарячкував. Я тебе давно не бачив і не чекав, що ти потрапиш до академії. Зрозумійте, нерви підвели, недоспав…
Принцеса глянула на мага таким поглядом, що той одразу замовк.
— Думаєте, я повірю вашому каяттю? Якби на моєму місці опинилася проста дівчина, ви б її стерли, а Люсі й старого мага відправили в прикордонну зону. Я була про вас кращої думки, Зіде.
Маг мовчав, не знаючи, що говорити. Куди поділися його самовпевненість і зарозумілість? Принцеса продовжила:
— Ви самі підете й розповісте королю про свою поведінку під час перевірки Академії магії. А я його при нагоді запитаю, що ви йому розповіли.
— Добре, я так і зроблю, запевняю вас, принцесо.
— А тепер покиньте нас негайно, мені треба привести себе до ладу.
Маг Зід швидко вийшов із кімнати.
— Принцесо, ходімо до лікарського блоку, я вас вилікую, щоб не лишилося рубця на губі, — промовила Люсі, простягаючи руку, щоб допомогти піднятися з ліжка.
— Спасибі. Той гад мені зуб вибив, а ніс розбила, коли впала на підлогу.
Старий маг, Люсі й принцеса вийшли з кімнати.
— Нічого собі перевірка, — мовила Марта. — Я думала, він нас повбиває.
— Ти недалеко від істини. Він був явно незадоволений, що йому довелося пхатися сюди через якихось там нікчем, як йому здалося, — мовила Сенса, зручніше вмощуючись на ліжку.
— А що він мав на увазі, коли говорив «стерти»? — поцікавилася Міра.
— За допомогою заклинання видаляють усе з пам’яті до дванадцятирічного віку. Людина перетворюється на велике дитя. Таку процедуру проводять магам-бунтарям або тим, хто займається забороненою магією. Мага роблять знання, а дар — інструмент. Забув усі заклинання, ритуали — і ти нуль. Дар є, а знань, як ним користуватися, нема.
— Жорстоко.
— Зате дієво. Раз — і з супермага лишився пшик.
— Але він може знову навчитися заклинань? — запитала Ранет.
— Так, зможе. І таких випадків багато, за ними стежить Вежа, щоб вони вивчали дозволені заклинання. І навіть направляють на навчання до спеціальних училищ, де з них роблять правильних магів. А на війні кожен солдат знадобиться. Ви не зрозуміли, навіщо ми тут? Ми солдати. Будемо проти — просто зітруть. У мирний час служимо населенню: допомагаємо вирощувати врожаї, лікуємо людей, тварин. Протидіємо магам таким, як Пейн. Бажано брати їх живими. Це ми лишили Вежі двох потенційних нових вояків — так склалися обставини. І є ще багато нежиті, яку ми повинні знищувати. У лісах і болотах такі тварюки трапляються, і знищити їх можна тільки бойовою магією, якщо вони нападають на мирних жителів. А ще іноді чорні маги допомагають збільшити їхнє різноманіття. І чим краще навчитеся використовувати заклинання й магічні знаки-мудри — про ще ви вивчите самі на заняттях. Я теж не в курсі, що як: мама показала пару… ну вогняні кулі, які я випустила в учня Пейна.
Міра, Марта й Ранет слухали й розуміли, що вони влипли. І їхня живучість залежатиме від наполегливості в навчанні: монстру не скажеш «почекай, я потрібну формулу заклинання пошукаю в підручнику». Сенса продовжила:
— От травниці нічим не ризикують: збирають трави, відвари варять, ну й мирне населення й тварин лікують.
— Хочу бути травницею, — мовила Міра.
— Я теж хочу, але… — зітхнула Сенса. — Нам бути магами. Хоча травництво ми теж вивчимо. І в мене живучість підвищена, і строки служби обмежені. Відпрацюю свій строк і на відпочинок.
— Хочу бути вампіром, — посміхнулася Міра.
— Організуємо, не проблема: невеликий ритуал — і все.
— Потім голови відрубають нам якісь психи ви вже з цим мали справу, — посміхнулася Сенса, показавши свої гострі зубки.
— Так як згадую той випадок з бароном на дорозі , — Міра аж сруснулась .
Міра почула кроки за дверима. Двері відчинилися, і до кімнати зайшла принцеса.
— Ну і як, підремонтували?
— Так, Міро, як нова.
— А що з тим типом?
— Якщо не дурень, звільниться й сховається так, щоб його не знайшли. Напад, нанесення тілесних ушкоджень і образа особи королівської крові, та ще в присутності свідків. Дарма, що король добрий, доки не чіпають його інтересів і сім’ю, хоч і далеку.
— Зрозуміло, — мовила Міра й подумала: Лора ніби й подруга, а все ж таки влада, а з владою не жартують. Вона поділилася думкою через чіп із Ранет, і та погодилася.
Решту дня вони навчалися грамоти. Мірі й Ранет допомагав чіп у голові, а Марті доводилося тяжко запам’ятовувати незнайомі букви й слова. Вампіра тихо спала на ліжку. Вони й не помітили, як настав вечір. Їм принесли вечерю. Невдовзі всі спали, навіть вампіра вирішила ще поспати.