10

Бальтазар і Люсі сиділи у своєму кабінеті й дивилися у вікно.
— Ось і перші наші учениці. Цікава компанія зібралася. Навіщо ти їх відправив у той будинок? Там ремонту на пів року.
— Сам не знаю. Хай до вечора попрацюють, а потім переведемо їх у загальний корпус для першокурсників. Мені хотілося перевірити їхні реакції. Я думав, вони почнуть обурюватися, особливо принцеса з баронесою. Яка їхня реакція?
— Стояли мовчки. Думаю, з ними проблем із поведінкою не виникне. Та й маги з них ніякі. Давно до нас сильних магів не надходило, максимум третій рівень. Якщо й далі так буде, у Вежі виникнуть проблеми з протистоянням темним магам сусіднього материка.
— Будемо сподіватися, що і в них такі проблеми, — пробурчав старий маг. — Щось наші суперники притихли, можливо, готують якусь підлість.
— До речі, що з розслідуванням щодо відступника Пейна?
— Тут усе просто: жодного зв’язку з темними магами не встановлено. Просто жага до збагачення. І все б у нього вийшло, якби не Міра з Сенсою з давнім артефактом. — Маг кашлянув, випив ковток води.
— А де артефакт зараз?
— Згідно з домовленостями, відправлений Лорам. Тут ще один подарунок від Пейна прибув. Ти якраз відводила нових учнів, як його доставили.
— Що ще за подарунок? — насторожилася Люсі.
— Вовчиця в нашийнику Осіріуса. Думаю, це хтось із роду перевертнів. Її знайшли запертою в підвалі Пейна. Хто вона — дізнатися не вдалося. Доки на ній ця гидота, нічого не можемо вдіяти, — промовив старий маг.
— Такий може зняти тільки той, хто його одягнув, а Пейн мертвий. Навіть імператор тут безсилий. Страшна штука цей нашийник: блокує волю й магію, перетворює на покірного слугу, — зітхнула Люсі. — Одного разу мені одягли схожий, але його міг зняти будь-який сторонній маг.
— Справа барона Діке. Пам’ятаю, задала ти нам тоді клопоту.
— Жахливий стан: головою розумієш, а проігнорувати наказ або застосувати силу проти хазяїна не можеш.

Раптом навколо відчулося невідоме збурення магічної сили, і з кожною секундою воно наростало. Старий маг і Люсі насторожилися. І тут за парком біля стіни спалахнув яскравий стовп світла, який можна було бачити навіть у столиці. І раптом усе заспокоїлося. Бальтазар і Люсі глянули одне на одного й в один голос промовили:
— На нових учнів напали!

Вони схопилися з місця й побігли хто як міг. Першою до будинку, звісно, прибігла Люсі й завмерла в шоці. Замість руїн перед нею стояв будинок, поблискуючи новою фарбою. За хвилину прибув, задихаючись, старий маг. Він теж був спантеличений побаченим. Він поглянув на Люсі й лише знизав плечима. Вони обережно підійшли до дверей, різко відчинили й заскочили всередину, готуючись відбити напад. У холі нікого не було, лише поволі осідала пилюка. Маги озирнулися навколо: усе було як нове. На другому поверсі почулися якісь звуки.
— Тут є хто живий! — крикнула Люсі.
Звуки затихли, і вона побачила учениць живих і здорових, які по черзі виходили зі своїх кімнат, тримаючи в руках віники.
— Що ви тут робите? — прокричав маг.
— Прибираємо в будинку, — промовила принцеса. — Тут стільки сміття й пилюки.
Маг почервонів від злості:
— Прибираєте! — Він ткнув пальцем у стіну. — За допомогою магії ремонт затіяли! Але як? Восьмий рівень магії! Як це ви?
— Восьмий рівень? Але як так? — здивувалася принцеса.
— Це ви мені поясніть: як так особи з першим і нульовим рівнем зробили чаклунство восьмого рівня? Ми думали, на вас напали. — Від переживання скрипучість голосу мага зникла. — Люсі, а ти говорила: проблем із ними не буде. Пішли звідси. А ви мені тут ніякої магії! Що ви тут натворили, розберемо пізніше. Звідси ні ногою.
Маги вийшли надвір.
— Що, оце й усе? Я думала, вони нас повбивають, — мовила Міра.
— Ми їх просто шокували. Та я сама не чекала, восьмий рівень. Нічого не розумію: як ми таке зробили?
— Що зробили, те зробили. Якщо не буде грошей, займемося магічним ремонтом будинків. Щоправда, доведеться сто золотих віддавати державі, ну а решта буде наша. Але жарти вбік: у нас тут роботи непочатий край, — мовила Ранет.

Бальтазар і Люсі вийшли з будинку й поволі пішли доріжкою. Дійшовши до найближчої лавки, старий маг сів, а поряд сіла й Люсі.
— Давно я так не бігав, сил зовсім не лишилося. А ти точно встановила їхній рівень магії?
— Так, їх і кристалом перевіряли. Може, в них не всі артефакти вилучили?
— Не думаю. Потрібно їх викликати ввечері, зараз у мене нема сил. Хай у подробицях розкажуть, що вони там робили, — мовив старий маг. — А потім поселиш на ніч у північному крилі гуртожитку. Будинок вони відремонтували, а спати там нема де. І пообідати організуй. Закінчать ремонт, тоді завеземо для них меблі.
— Що вони будуть жити окремо від інших учнів? Ви ж казали...
— Люсі, плани змінилися. Тепер будинок став придатним. І серед них принцеса, племінниця нашої королеви. Не хотілося б селити її в гуртожиток разом із простим людом. Ми й так змусили її мити підлогу. Добре, чекаю тебе й їх увечері о сьомій годині в кабінеті, а зараз відпочинь.

Настав вечір. До будинку зайшов охоронець і наказав подругам іти за ним. Зморені, вони поволі пішли за ним. І ось нарешті дійшли до потрібного кабінету. У кабінеті голови все було по-старому, щоправда, там з’явилося п’ять стільців. А біля Люсі лежав здоровезний сірий пес. Маг указав на стільці:
— Сідайте. А зараз ми поговоримо про те, що сталося сьогодні в будинку. І так, хто з вас розпочне?
Принцеса встала.
— Можна сидячи, — мовив маг.
І принцеса розповіла в подробицях, що і як робила. Маги уважно слухали. Потім Люсі взяла два аркуші паперу й простягнула принцесі:
— Будь ласка, напиши, що ти промовляла, а на другому — малюнок, який ти зобразила на підлозі. Нам нічого не зрозуміло: стандартне закляття відновлення, щоправда, у більшості випадків обходиться силами одного мага. Хто тебе навчив групової магії?
— Один мій знайомий.
— Давай малюй, — мовила Люсі.
Пес устав, потягнувся й підійшов до Міри.
— Який чудовий пес! Він ваш? — Міра глянула на Люсі. — А як його звати?
Вона простягла руку й погладила пса.
— Він нічий. У нього нема господаря, і як її звати, ми не знаємо.
— О, бідолаха! Хто це так туго натягнув нашийник? Їй дихати важко.
І Міра почала пробувати послабити застібку, але вона не піддавалася. Міра розізлилася й із силою натиснула на фіксувальний механізм. Він луснув у її руках.
— Ой, я, мабуть, застібку зламала, — винувато глянула на Люсі.
Пес смикнувся, і в руках Міри лишився розстебнутий позолочений нашийник. Люсі відкрила рота й лише хапала повітря, намагаючись щось сказати, але не могла. Бальтазар витріщив очі й дивився, не моргаючи, на нашийник у руках дівчини. Не відводячи очей, намацав під столом пляшку з вином і відпив добрий ковток. Міра, нічого не розуміючи, але відчуваючи, що зробила щось не те, мовила:
— Вибачте, я не хотіла нічого псувати. Я лише хотіла послабити нашийник, щоб не давив їй горло.
— Нема чого перед ними вибачатися. Усе ти зробила правильно. Я вже думала, що ніколи його не позбудуся, — мовив пес. — І взагалі, я не собака, а вовчиця, на даний момент.
Усі перевели погляд на чи то собаку, чи вовка. Міра зовсім перестала щось розуміти, а просто сиділа й дивилася, не моргаючи, в пустоту перед собою. Вовчиця помітила це:
— Гей, старий, налий їй чогось для бадьорості, а то за кілька хвилин ми її втратимо.
Маг перевів погляд на Міру, оцінив ситуацію, узяв стакан, налив вина, підійшов до дівчини:
— На, ковтни, легше стане.
Він забрав у неї нашийник і вручив їй стакан. Вона механічно зробила ковток, закашлялася — вино виявилося досить міцним, — і трохи прийшла до тями.
— Мені здалося, чи вона справді говорила? — прошепотіла Міра.
— Усе нормально, тобі не здалося. Це перевертень, він може говорити. Зроби ще ковточок, і тобі стане легше. А мені — навряд, — ледь чутно мовив маг, глянувши на нашийник у своїх руках. Він поклав другу руку на голову Міри, вимірюючи рівень її магії. — Маг першого рівня, ну... другого, — пробурмотів собі під ніс. Знову глянув на нашийник, гмикнув. — Люсі, відведи наших учениць у їхні кімнати й дай розпорядження щодо вечері. А я тут трохи з вовчицею поговорю.
Люсі й подруги вийшли з кабінету. Вийшовши, вони пішли лабіринтом коридорів і сходів. Вони зупинилися біля дверей.
— Вибачайте, але кожній окрему кімнату зараз надати не можу, будете жити тут. У кімнаті для вас приготували одяг, у якому ходять усі учні нашої академії. У кімнаті є ванна й туалет. Закінчите з ремонтом — переберетеся в будинок, де будете жити до завершення навчання. Ви, принцесо, завтра віддасте листочки із заклинанням. За годину вам принесуть вечерю. До завтра. О восьмій принесуть сніданок.
Подруги лишилися самі. Прийнявши ванну, розклавши свої скромні речі, вони взялися за вечерю. Міра вирішила поставити кілька запитань:
— Сенсо, а ти б не могла пояснити причину переполоху в кабінеті магів? Що я такого зробила? І що за перевертні такі?
Ранет і Марті теж було цікаво, вони глянули на Сенсу, чекаючи відповіді.
— Ну, перевертні — це такий численний народ, який проживає в лісах на територіях королівств гномів, ельфів, вампірів, ну і кілька поселень є на території королівства людей. Можуть набувати вигляду як людей, так і тварин за бажанням, переважно хижаків. Кожен може перевтілюватися тільки в один вид. Ти бачила вовчий вигляд перевертня. Живуть невеликими поселеннями, іноді воюють за території з іншими поселеннями. Хороші мисливці й воїни. Рідко конфліктують з іншими расами. Ну, як і скрізь, виродки є і серед їхнього народу. Народжувати дітей можуть лише в людській подобі. Під час вагітності не можуть перевтілюватися. Взагалі, пари створюються між перевертнями одного виду. Діти, народжені від змішаних шлюбів, можуть набувати вигляду лише одного з батьків залежно від статі дитини, або пара не може мати дітей, або не можуть перевтілюватися взагалі. Їм може дістатися дар нічного бачення, там нюх вовка й тому подібне — варіантів безліч і різні ступені вияву дару. Їх називають абари. Взагалі, шлюби чистокровних перевертнів, чистих, з абарами або іншими расами вважаються ганьбою для роду, так само як і змішані шлюби різних видів. Деякі родини вбивають за таке, якщо молодята не встигають утекти. До речі, так само буває з усіма міжрасовими шлюбами: дітей називають напівкровками, або їх взагалі нема. Тут варіантів безліч. Самі розберетеся.
— Який скандал був, коли моя тітка вийшла заміж за вашого короля. Ну а потім примирилися, — промовила принцеса.
— Так, з перевертнями розібралися, — мовила Сенса. — А от як ти змогла зняти обмежувальний нашийник, який не міг зняти ніхто, крім того, хто його одягнув, — це загадка століття. Не дивно, що маги так розхвилювалися. Я сама була в шоці, коли до мене дійшло, що ти зробила.
— І чим це мені тепер загрожує? — запитала Міра, доїдаючи ніжку якоїсь птиці. Їсти чомусь хотілося страшенно, незважаючи на обставини.
— Думаю, маги тепер від тебе не відстануть, будеш у них піддослідною, доки не з’ясують, — промовила Сенса, допиваючи стакан крові. — Могли б і підіграти, — пробурмотіла вона, витерши губи серветкою, встала й пішла до ліжка. — Цілий день не спала, доведеться вночі, — незадоволено пробурчала вона.
— Думаю, вони від нас усіх не відстануть через суперремонт, — мовила Міра. Вона також попрямувала до свого ліжка біля вікна.
Останньою встала з-за столу принцеса. Лягаючи, вона сплеснула в долоні, і світло поволі погасло. У кімнаті запанувала тиша. Міра ще хвилин десять дивилася на повний місяць, де в рятувальних капсулах чекали на порятунок люди. Переживання й прибирання будинку забрали багато сили, і вона міцно заснула.