Епілог

Кая : 

Минуло десять років відтоді, як останній камінь «Залізної клітки» розсипався в підземеллях Академії. Тепер, сидячи на терасі нашого будинку, що височіє над Смарагдовою долиною, я спостерігала, як сонце повільно занурюється за горизонт. Світ змінився, але найважливіші зміни відбулися тут, у серці нашого нового дому.

Почувся знайомий свист розсіченого повітря. З-за хмар випірнув золотавий дракон, а поруч із ним, виписуючи піруети, летів Абаддон. Коли вони приземлилися, з широкого сідла золотавого дракона спритно зістрибнула жінка в синьому дорожньому плащі.

— Ти знову запізнилася, Ліро, — з посмішкою сказала я, підводячись назустріч подрузі.

— Дороги між поселеннями вільних вершників стають дедалі довшими, Каю, — відповіла Ліра, знімаючи рукавички. — Але я не могла пропустити сьогоднішній вечір.

Колишня помічниця Директорки тепер стала моєю найближчою порадницею та вірною подругою. Разом ми створювали нові правила польотів, засновані на довірі, а не на страху. Вона більше не була «тінню» Академії; вона була голосом розуму в нашому новому світі.

— Мамо! Дивись, що показав мені Абаддон!

З-за крила великого чорного дракона вибігла маленька дівчинка з розпатланим волоссям і яскравими бурштиновими очима, як у батька. Наша донька, Астра, була дитиною нового часу. Вона не знала, що таке ланцюги чи жезли контролю.

Ерік вийшов із будинку і підхопив Астру на руки, підкидаючи її в повітря. Вона розсміялася, і в цей момент на її плечах на мить спалахнули напівпрозорі іскри — знак того, що в її жилах тече сила, яку ми з Еріком колись вибороли для неї.

— Вона вже намагається спілкуватися з Абаддоном без слів, — тихо сказав Ерік, підходячи до нас. — Він слухає її так, ніби вона — найвеличніша вершниця в історії.

Я подивилася на свою сім’ю, на свою подругу та на драконів, що відпочивали поруч. Моє колись зламане крило більше не було ознакою болю — воно було фундаментом, на якому ми збудували цей світ.

— Вона і є вершницею, Еріку, — відповіла я, притискаючись до нього. — Але тепер її небо безкрає.

Ми стояли разом, спостерігаючи за першими зірками. Історія Каї та Еріка перетворилася на легенду, яку тепер розповідали дітям перед сном. Але для нас це було просто життя — вільне, справжнє і сповнене любові.