Розділ 6

Директорка : 

Я стояла на балконі, стискаючи кам’яні поруччя так міцно, що пальці в рукавичках заніміли. Вітер від крил Абаддона, що щойно злетів, все ще розвівав моє волосся, але я не ворушилася. Мої очі були прикуті до чорної точки в небі, яка стрімко віддалялася в бік лісу.

— Пані Директорко, — почула я за спиною тривожний голос Ліри. — Наказати вершникам переслідувати їх? Це порушення всіх протоколів. Абаддон некерований, а дівчина…

— Стій, Ліро, — перервала я її, не повертаючи голови. — Дивися уважніше.

Те, що відбулося на арені хвилину тому, не було просто бунтом. Це була магія, якої цей Орден не бачив століттями. Дівчина-полукровка, чиє крило було зламане ще до того, як вона потрапила до нас, щойно спалила сітку з демонічної сталі голими руками.

Я відчувала суміш холодного розрахунку та несподіваного азарту. Академія завжди була місцем порядку, але порядок не рятує від того, хто почав винищувати наших драконів у тінях. Мисливець — це загроза, яку ми не могли вирахувати, поки не з’явилася вона. Кая.

— Ви бачили її руки? — продовжувала Ліра, підходячи ближче. — Знаки полукровки палали так, ніби вона сама стала джерелом вогню. Ерік не контролює ситуацію. Він став лише тягарем у цьому сідлі.

— Ерік — чудовий вершник, але він звик до підкорення, — спокійно відповіла я. — А Абаддон не шукає підкорення. Він знайшов те, чого йому бракувало — відчайдушність того, хто втратив усе.

Я згадала її понівечене плече. Демониця, яка не може літати, і дракон, який відмовляється слухати будь-кого іншого. Це була ідеальна зброя, створена самим болем.

— Що ми будемо робити, коли вони повернуться? — запитала помічниця. — Якщо вони взагалі повернуться.

Я нарешті обернулася. Мій погляд був крижаним, але в глибині душі я вже прийняла рішення.

— Ми не будемо їх карати. Ми зробимо їх нашою головною силою в полюванні на Мисливця. Якщо Кая може відчувати його через дракона, вона приведе нас до серця цієї темряви. Але тримай своїх людей напоготові. Якщо вона втратить контроль над своєю демонічною суттю, нам доведеться знищити її разом із Абаддоном.

Я подивилася на порожню арену, де ще осідав пил. У цій грі Кая була моєю найсильнішою фігурою, але навіть найсильнішу фігуру іноді доводиться приносити в жертву, щоб виграти війну.

— І готуй Залізну Вежу, — додала я тихіше. — Не для неї. Для того, кого вони притягнуть із лісу. Нам знадобляться відповіді.

Я продовжувала спостерігати за горизонтом, де небо все ще тремтіло від залишкової енергії Абаддона. Ліра стояла поруч, напружена, як струна, очікуючи на мої подальші розпорядження. Вона була професіоналом, але навіть вона не могла приховати тремтіння в голосі, коли мова йшла про напівкровку.

— Пані директорко, ви справді вірите, що Ерік втримає ситуацію? — Ліра нарешті порушила мовчанку. — Він звик бути лідером, але зараз він просто слідує за нею. Його авторитет серед інших вершників тане на очах.

Я дозволила собі легку, майже непомітну посмішку.

— Еріку корисно відчути смак поразки, — відповіла я, поправляючи рукавичку на руці. — Він занадто довго вважав, що зв'язок із драконом — це його привілей, а не відповідальність. А щодо Каї... її зламане крило — це не слабкість, Ліро. Це джерело її сили. Вона навчилася жити з болем, який ми з тобою навіть не можемо уявити.

Я розвернулася і пішла до свого кабінету, жестом запрошуючи помічницю слідувати за мною. Кожен мій крок відлунював у порожніх коридорах, які зазвичай кишіли студентами. Сьогодні всі вони сиділи в казармах, налякані невідомістю.

— Послухай мене уважно, — сказала я, коли ми опинилися за зачиненими дверима. — Мисливець не просто вбиває драконів. Він забирає їхню есенцію. Якщо він отримає кров Абаддона, підсилену демонічною кров'ю Каї, він стане непереможним. Ми не можемо дозволити цьому статися.

Я підійшла до столу, на якому лежала карта навколишніх земель.

— Я хочу, щоб ти підготувала загін швидкого реагування. Але вони не повинні втручатися, поки я не дам сигнал. Нехай Кая і Ерік діють самі. Я хочу побачити, наскільки далеко зайде їхній зв'язок. Якщо вони зможуть вистояти проти Мисливця сьогодні — у нас з'явиться шанс виграти цю війну.

Ліра схилила голову, виказуючи покору.

— А якщо вона не впорається? Якщо Абаддон повністю перейде під її контроль і вони просто полетять геть?

Я подивилася на неї своїми сталевими очима.

— Тоді я сама випущу в небо стрілу, яка не промахується. Але до того моменту — дай їм бути тими, ким їх зробило небо. Драконом і його двома вершниками. Один із них — майстер тактики, інша — втілення стихійної люті. Разом вони — хаос, який нам потрібен.

Я знову підійшла до вікна. Десь там, у гущавині лісу, зараз вирішувалася доля Академії. І, як не дивно, я вперше за багато років відчувала не холодний розрахунок, а слабку надію на те, що дівчина зі зламаним крилом зможе зробити те, що не вдалося цілому Ордену.

— Іди, Ліро. І стеж за кожною іскрою в небі. Сьогоднішня ніч змінить усе.