Розділ 20 . Весілля Двох Світів та Нова Ера

Гірське Лігво ще ніколи не бачило такого ранку. Небо було не просто блакитним — воно переливалося всіма кольорами Смарагдового Серця. Три місяці все ще були видні на небосхилі, але поруч із ними вперше зійшло яскраве золоте сонце нашого рідного світу.

​Портал у підземеллі тепер став великою, величною аркою, прикрашеною живою хвоєю та білими ліліями. І саме крізь неї, тримаючи Надю за руку, у світ перевертнів ступила наша мама.

​Вона зупинилася, вражена величчю замку та вовками, що схилили голови на її честь.

— Аню... — прошепотіла вона, дивлячись на мою розкішну сукню та корону. — То це все... правда? Ти не просто писала книгу. Ти створювала життя.

​Я підійшла до неї й міцно обійняла.

— Так, мамо. І тепер тобі не треба сумувати за нами. Наш дім тепер тут, і там — одночасно.

​Кайдан і Оріон підійшли до нас. Вони були одягнені в парадні обладунки: Кайдан у темній сталі з хутром срібного вовка, Оріон у шовку кольору лісового моху. Обидва вклонилися мамі так низько, як нікому в житті.

​— Для нас честь прийняти вас у нашому королівстві, — сказав Оріон своїм оксамитовим голосом.

— Ваші доньки врятували наш світ, — додав Кайдан, і в його очах була безмежна відданість. — Тепер ми обіцяємо берегти їх (і вас) до останнього подиху.

​Церемонія відбулася на головній площі перед тисячами жителів. Вовки вили на честь нової Альфи, змії пускали в небо магічні салюти, а тигри танцювали разом із Крилатими.

​Ми з Кайданом та Оріоном стали на Перехресті Світів. Я поклала руки на їхні плечі, а Надя та Міла (яка в цей день була в найкращій помаранчевій сукні й постійно махала своїм справжнім лисячим хвостом, не ховаючи його) стояли поруч як свідки.

​— Я, Анна, Читачка, що стала Авторкою, — промовила я так, щоб мій голос почув кожен куточок королівства, — приймаю цей союз. Віднині ми — Тріада Перехрестя. Ми не ділимо владу, ми множимо любов.

​Я торкнулася Пером Пам’яті Книги Творця, яка лежала перед нами. Остання сторінка заповнилася золотими літерами:

«І ЖИЛИ ВОНИ ДОВГО Й ЩАСЛИВО, ПОЄДНАВШИ МАГІЮ ТА РЕАЛЬНІСТЬ У ЄДИНЕ ЦІЛЕ. КІНЕЦЬ ПЕРШОГО ТОМУ. ПОЧАТОК НОВОЇ ЛЕГЕНДИ.»

​Коли ми обмінялися клятвами, небо вибухнуло світлом. Маятник Рівноваги в підземеллі закріпив цей зв’язок назавжди. Тепер ми могли снідати в нашому домі в Україні, а вечеряти в замку Гірського Лігва.

​Бенкет тривав до самого ранку. Надя і Міла влаштували справжні перегони на спинах молодих вовків, мама розмовляла з Оріоном про стародавню історію, а Кайдан вчив мене розрізняти зірки, за якими вовки знаходять шлях додому.

​Я стояла на балконі, дивлячись на свій новий світ. Моє зап'ястя більше не пульсувало тривогою. Мітка Перехрестя стала красивим татуюванням, що нагадувало про пройдений шлях від 1-го до 20-го розділу.

​— Про що думаєш? — Кайдан підійшов ззаду і обійняв мене за талію.

— Про те, що це найкращий фінал, який я могла б уявити, — відповіла я, прихилившись до нього.

— Це не фінал, кохана, — Оріон з’явився поруч і накинув мені на плечі теплий плащ. — Це лише передмова до нашого спільного життя.

​Я посміхнулася. Книга була закрита, але наше життя тільки починалося.

Дорогі читачі ! 

Це правда, я правда була просто читачкою яка читала ваші книги, але тепер я сама авторка , дякую вам всім .