Розділ 16 . Дзеркало Творця та Гірка Правда

Святкові вогні весілля ще мерехтіли в залі, але повітря раптом стало розрідженим і холодним, наче ми опинилися на вершині найвищої гори у всесвіті. Постать, що вийшла з туману, не була монстром. Це був чоловік у звичайному сірому пальті, з пером за вухом і втомленими очима, в яких відбивалися мільярди нескінченних сюжетів.

​— Автор Забуття, — прошепотіла я, закриваючи Надю собою.

​Кайдан і Оріон миттєво стали по обидва боки від мене, оголивши зброю. Але чоловік лише сумно посміхнувся і поклав на землю стару, потріпану друкарську машинку. Кожен її удар відлунював у моїй голові, наче грім.

​— Я не ворог вам, Анно, — сказав він, і його голос звучав одночасно в моїй голові та в залі. — Я просто той, хто ставить крапку. Ця історія мала закінчитися трагедією. Вовк мав померти, Змій мав залишитися самотнім, а ти... ти взагалі не мала тут бути.

​— Але я тут! — вигукнула я, стискаючи золоте Перо Пам’яті. — І я змінила фінал!

​— Ти змінила декілька сторінок, — Автор підійшов ближче, і простір навколо нього почав викривлятися. — Але магія цього світу тримається на твоїй присутності. Ти — як батарейка, що живить цей всесвіт. Але твоя енергія закінчується.

​Він простягнув руку, і в повітрі з’явилося дзеркало. У ньому я побачила свою кімнату. Мама сиділа на моєму ліжку, тримаючи в руках мою стару фотографію, а її очі були червоними від сліз. Надя в дзеркалі була лише тінню — спогадом, який мама намагалася втримати.

​— Ось правда, Анно, — тихо сказав Автор. — Чим довше ти залишаєшся тут, тим швидше твоя справжня родина забуває про твоє існування. Забуття — це не моя магія. Це плата за твоє щастя тут. Щоб цей світ жив, ти маєш зникнути з того. Або навпаки.

​Кайдан стиснув зуби, його пазури впилися в руків’я меча.

— Ти брешеш! Ми знайдемо спосіб залишити її тут і врятувати її дім!

​— Немає такого сюжету, Альфо, — Автор похитав головою. — Якщо Анна залишиться і вийде за вас, її мама забуде, що в неї взагалі були доньки. Надя і Анна стануть просто іменами в старій книзі, яка згорить у каміні.

​Надя підійшла до мене і міцно вхопилася за мою сукню.

— Аню... я не хочу, щоб мама нас забула. Але я не хочу, щоб Кайдан і Оріон зникли.

​Міла, чиї лисячі вушка притислися до голови, раптом зробила крок вперед.

— А якщо ми напишемо новий світ? Світ, де обидві реальності перетинаються? — її голос був сповнений надії.

​Автор подивився на маленьку Кіцуне з цікавістю.

— Для цього потрібна жертва, якої ніхто з вас не захоче принести. Щоб об’єднати світи, Анна має перетворити свою іскру на Міст. Вона перестане бути людиною і перестане бути персонажем. Вона стане частиною самої Магії. Вона буде скрізь, але її ніхто не зможе торкнутися.

​Оріон зблід. Він зрозумів першим.

— Ти хочеш сказати, що вона стане духом? Що ми ніколи не зможемо обійняти її знову?

​— Саме так, Принце. Вона врятує всіх, але залишиться вічним спостерігачем.

​Я подивилася на своїх чоловіків. На Кайдана, який був моєю силою. На Оріона, який був моєю мудрістю. На Надю, яка була моїм серцем.

​— Розділ 16 закінчується вибором, — я підняла Перо Пам’яті. Воно горіло так яскраво, що сліпило очі. — Автор хоче, щоб я поставила крапку. Але він забув одну річ. Я — не просто батарейка. Я — та, хто вміє переписувати правила.

​Я подивилася на друкарську машинку Автора.

— Кайдане, Оріоне, Надю, Міло... Мені потрібно, щоб ви довірилися мені. Ми не будемо обирати між світами. Ми розіб'ємо саме Дзеркало Творця.