Розділ 3. Зміїний шепіт у вовчому лігві

Вартові повернулися швидше, ніж я встигла вигадати план відступу. У руках одного з них був сувій, скріплений золотою восковою печаткою тигрів. Обличчя Еліни перетворилося на маску жаху, і перш ніж вона встигла вимовити бодай слово, Кайдан махнув рукою.

​— В підземелля її, — коротко кинув він. — Я розберуся з цим пізніше.

​Еліну вивели під конвоєм, а Кайдан повернувся до мене. Його погляд був важким, як гранітна скеля. Він повільно провів пальцями по моєму зап'ястю, там, де щойно спалахнула дивна мітка.

​— Ти — не просто людина, — прошепотів він. Його голос вібрував прямо в моїх кістках. — Ти бачиш те, що приховано. Але знання — це небезпечна іграшка.

​Я хотіла відповісти щось дотепне, але раптом повітря в залі стало солодкуватим і важким, наче розквітли нічні квіти. По підлозі поповз низький, ледь помітний туман. Вовки навколо почали тривожно озиратися, хапаючись за зброю.

​— Кайдане, друже мій, — пролунав голос, солодкий, як отруєний мед. — Ти завжди був занадто шумним. Навіть не помітив, як до тебе в гості завітала... легенда.

​З тіней біля головних дверей виступив чоловік. Він був одягнений у шовк темно-смарагдового кольору, який переливався, наче жива луска. Його очі були вертикальними, золотаво-зеленими, а на губах грала тонка, ледь помітна посмішка.

​Оріон. Принц Змій.

​«За книгою він мав з’явитися лише в десятому розділі!» — промайнуло в мене в голові. — «Сюжет не просто зламався, він летить шкереберть!»

​Оріон не дивився на Кайдана. Його погляд був прикутий до мене, а точніше — до мого зап'ястя.

​— Кажуть, у лісі з'явилася дівчина, яка знає майбутнє, — Оріон зробив крок вперед, ігноруючи витягнуті мечі вовків. — Мої шпигуни-тигри розповіли цікаву історію про Скелю Сліз. Але вони забули згадати, що ти носиш Мітку Перехрестя.

​— Вона під моїм захистом, — Кайдан заступив мене собою, його плечі напружилися, готові до трансформації.

​— Захистом? — Оріон тихо розсміявся, і цей звук був схожий на шелест трави. — Ти хочеш тримати сонце в клітці, вовче. А вона — ключ до того, що ми всі шукаємо. Вона знає, де лежить Смарагдове Серце, чи не так, маленька читачко?

​Я завмерла. Смарагдове Серце було артефактом, який у книзі знищив увесь світ у фіналі. Якщо Оріон дізнається, де воно, хепі-енду на Букнеті не буде.

​— Я знаю, де воно, — голосно сказала я, виходячи з-за спини Кайдана. Обидва лідери — могутній вовк і підступний змій — тепер дивилися лише на мене. — Але я також знаю, що кожен із вас збирається з ним зробити. І жоден із цих варіантів мені не подобається.

​На моєму зап'ясті знову спалахнуло світло. Мітка Перехрестя почала пекти.

​— Якщо хочете знати правду, — я подивилася спочатку на Кайдана, а потім на Оріона, — вам доведеться укласти перемир'я. Прямо зараз. Бо інакше завтра цей світ перетвориться на попіл, як і було написано на останній сторінці.

​Оріон підняв брову, зацікавлений моєю зухвалістю. Кайдан стиснув кулаки. Вони ненавиділи один одного століттями, але зараз обоє відчували: ця дівчина в дивних пухнастих капцях — єдине, що стоїть між ними та неминучим хаосом.

​— Перемир'я? — Оріон схилив голову набік. — З вовками? Це звучить як дуже поганий анекдот. Але... заради тебе, я готовий послухати