Я увійшов у місто, яке постійно змінювалося. Будинки пересувалися, вулиці мінялися місцями, і мешканці щоранку прокидалися в іншому кварталі. Я зрозумів: місто складається з моїх власних спогадів, які хтось переставляє як пазл.
На площі стояли світло-істоти. Їхні тіла сяяли, змінюючи кольори залежно від емоцій. Один світився синім — спокоєм, інший червоним — гнівом, третій зеленим — надією.
— Це твоє життя, — сказав червоний. — Але воно розсипане.
— Ти ще можеш скласти себе заново, — додав зелений.