"Остання сторінка"

Глава 3. Ліс годинників

Переді мною розкинувся ліс. Але це не був ліс дерев. Це був ліс годинників. Їхні стовбури складалися з переплетених стрілок, гілки — з маятників, а плоди світилися, мов золоті яблука, кожен із яких був хвилиною.

Я простягнув руку й зірвав один із плодів. Він був теплий, і в ту мить я відчув, як моє життя повертається назад. Переді мною стояв я сам — молодий і старий водночас.

— Ти ще можеш почати заново, — сказав молодий.
— Ти вже знаєш кінець, — сказав старий.

Птахи-годинники літали над моєю головою. Їхні крила були стрілками, а спів — мелодіями часу. Кожна пісня змінювала моє серце.

Мора Ноктюрн

Подобається

#453 в Фантастика
#151 в Наукова фантастика
#965 в Сучасна проза

У тексті є: місто, люди, пошук-себе

Відредаговано: 02.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись