Переді мною виросли високі арки. Це була бібліотека — але не така, яку я знав. Зала була заповнена людьми-книгами. Їхні тіла складалися зі сторінок, що шелестіли при кожному русі. Деякі сиділи в колі й читали одне одного, інші ходили, розсипаючи слова, які перетворювалися на метеликів.
— Чи є тут моя книга? — спитав я.
— Кожен шукає свою, — відповів старий-книга. — Але знайти її може лише той, хто готовий прочитати правду.
У центрі зали стояв трон із переплетених сторінок. На ньому сидів старий-книга, його тіло було товстим томом із тисячами сторінок.
— Ти шукаєш свою історію, — сказав він. — Йди до лісу годинників. Там ти знайдеш час, який належить тобі.