"Остання сторінка"
Глава 1. Пустеля риб
Я прокинувся серед піску. Він був теплий, але не мертвий — він дихав. Кожна дюна здіймалася й опускалася, ніби груди велетня, що спить під землею. Я зробив крок і відчув, як пустеля стирає мої сліди, не дозволяючи мені залишити доказ існування.
«Чому я тут?» — запитав я сам себе.
«Бо ти шукаєш те, чого не існує» — відповів мій внутрішній голос.
І тоді я побачив їх. Риби. Вони плавали крізь пісок, як крізь воду, залишаючи за собою світлові хвилі. Їхні тіла сяяли, очі дивилися крізь мене, ніби знали мої таємниці.
— Хто ви? — прошепотів я.
— Ми ті, хто пам’ятає, — відповіла одна з них думкою.
Я йшов далі, і пустеля змінювалася. Дюни ставали схожими на хвилі, а хвилі — на сторінки. Я відчував, що кожен крок веде мене не вперед, а всередину себе.
#292 в Фантастика
#109 в Наукова фантастика
#711 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
