Тоді тримай серце міцно.
Настає кінець історії, яка починалась як втеча, переросла в кохання —
і завершується вибухом долі.
"Є лише одна річ сильніша за смерть — любов, заради якої ти готовий померти."
---
Вони прийшли удвох.
Старий склад за містом. Ніхто не охороняє. Все відкрито.
«Тінь» чекав їх. Один.
На грудях — чорний жилет. У руках — годинник із таймером.
— Ви виграли, — мовив спокійно. — Але я не програв. Бо моя остання ставка — це не влада.
Він кивнув на годинник.
— Через п’ять хвилин усе навколо вибухне. Ви не встигнете втекти.
— І ти теж? — запитала Лія.
Він посміхнувся.
— У моїй грі ніхто не виграє. Або… лише той, хто виживе.
Але у вас є шанс. Один. Один має залишитись.
Він кинув на підлогу куленепробивний жилет. Один.
— Одягайте. Оберіть. Хтось із вас має жити. Інший — ні.
> І тоді настав момент тиші.
Марат подивився на Лію.
Вона — на нього.
І все сказали очі.
---
Вона взяла жилет…
…і кинула його Марату.
— Живи.
— Ні, Ліє…
— Я не можу без тебе. Але ще більше я не можу — якщо ти загинеш.
— Я жорстокий. Я — ніч.
— А я — твій ранок.
Вона усміхнулась і…
…натиснула на свій кулон.
Мала скрита кнопка — вона зв’язалася з Сірим. План Б.
Поки «Тінь» не дивився, вона лишила маячок.
> За хвилину навколо складу почулись вертольоти. Спецназ. Сірий. Усі.
"Тінь" зрозумів:
— Ти знову зробила вибір сама.
Він дістав пістолет. Але Марат встиг першим.
Один постріл — і кінець всьому.
Арсен Костров упав. Без монологів. Без шансів.
---
Бомбу знешкодили.
Життя знову пульсувало.
У лікарні, через два дні, Лія тримала Марата за руку.
— Ти казав, що я була твоєю єдиною ставкою.
— Так.
— А тепер моя черга.
Вона простягнула йому маленьку коробочку.
Всередині — ключ.
— Що це?
— Дім. Наш.
— А якщо я зламаю все?
— То я збудую знову. Бо любов — це єдине, за що варто ставити життя.
> І в цю мить вони поцілувались — не як тікаючі, не як жертви. А як переможці.
Бо вони пройшли крізь смерть. І зробили ставку.
Ставку на любов. І виграли.
Кінець історії
Автор:RosalieRo
Продовження можливе .
Дякую за вашу увагу 🤗🤍