Спадок злочину

Лія стикається з правдою, яку не можна відмотати назад.

Це вже не просто гра в мафію - це особиста історія, заплямована кров'ю.

І в цій історії її ім'я було записано ще до того, як вона навчилася говорити.

"Декого вбивають через їхні вчинки. Але найстрашніше - коли тебе переслідує не твоя провина, а твоя кров."

У двері хтось подзвонив. Кур'єр залишив лише маленький чорний конверт. Ні відправника. Ні адреси.

Лія одразу зрозуміла - це від нього.

Всередині - USB.

На ньому було одне відео. Назва - "Сім'я".

---

Вони вдвох сиділи перед екраном.

Відео починалось зі старого запису VHS. Плями, шум. Але все ще чітко: молода жінка, її очі - це Лія.

І чоловік - темний костюм, сильні риси. Голос - спокійний, жорсткий.

- Вона виросте сильною. Якщо я зникну - ти знаєш, що робити.

- Вона - ще дитина, Арсене...

- А ти - більше не мати. Ти - ланка в ланцюзі. І вона теж буде.

> Лія здригнулася.

Мати на відео заплакала.

- Я не хочу цього.

- А я вже вибрав. І вона буде дитиною імперії. Або згорить разом з нею.

---

Відео обірвалося.

У кімнаті стояла тиша.

- Він... не просто мене залишив. Він створив мене для мети, - прошепотіла Лія.

- Але ти - не зобов'язана її виконувати, - сказав Марат. - Він не керує тобою.

Вона стиснула кулаки.

- Ні. Але він керує всією війною. Мені здається, він хоче передати мені свою "імперію".

- І ти цього боїшся?

- Я боюсь... що частина мене це відчуває. Що ця темрява - не тільки його.

---

Увечері Лія сиділа на балконі. Вітер грався її волоссям.

Вона прошепотіла собі:

> "Я - не його. І я ніколи не стану ним."

Але в глибині душі вона знала:

Щоб закінчити все - їй доведеться зустрітися з ним.

Не як донька.

А як та, хто поставить останню крапку.