Бо що, якщо всі події були лише частиною більшого плану? І Лія з Маратом - лише фігури, що вже давно вписані у сценарій зовсім іншого ворога...
"Найнебезпечніший ворог - той, про кого ти навіть не здогадувався."
Після зустрічі з Дорієвим Марат не міг заспокоїтись. Його очі, його усмішка - були не фальшивими. Він справді вірив, що не керує процесом.
А отже - над ним є хтось ще.
- Ти знаєш когось, хто може тягнути за нитки над самим Дорієвим? - запитав Марат у Сірого.
Той затягнувся сигаретою. Повільно. Напружено.
- Є один.
- Хто?
- Його називають "Тінь".
- Конкретніше.
- Ніхто не бачив його обличчя. Але він з'являється тоді, коли починають зникати найвпливовіші. І завжди - через інших. Він не воює. Він пише сценарії.
---
Марат з Лією виїхали до старого знайомого - інформатора, який колись працював з держструктурами, а тепер ховався під виглядом бездомного.
Його звали Старий Вовк.
- "Тінь", кажеш? - прошепотів той, коли почув ім'я. - Я думав, він давно мертвий...
- Ти знаєш, хто це?
Вовк знизив голос.
- Це той, хто розпочав війну між мафіями ще десять років тому. Він створив фейкові конфлікти, розділяв угрупування, підставляв своїх. Він поставив Дорієва на трон.
- Чому?
- Бо він не хоче влади. Він хоче повного контролю. Через страх. Через кров. Через втрату віри.
---
Коли вони повернулись до сховища, на столі лежав конверт. Без адреси, без підпису.
Всередині - лише одне фото.
Лія в дитинстві. Її мати. І... чоловік, обличчя якого було закреслено.
Зі зворотного боку - фраза:
> "Ти гадаєш, що все почалось із Марата. Але правда - глибша."
Лія сіла на підлогу. Її руки затремтіли.
- Це... фото з мого дитинства. Я не пам'ятала його. Але... цей силует... Мамо часто плакала, коли він приходив.
- Твій батько?
Вона подивилась на Марата.
- Я не знаю. Але якщо "Тінь" - це він...
---
Марат стис кулаки. Він зрозумів:
> Вони не просто випадкові жертви. Вони - частини великої гри, яка почалась ще до їхнього знайомства.
І тепер - фінальний акт близько.
> Акт, у якому все: кохання, зрада, помста - стане однією останньою ставкою.