Остання ставка на любов

Фальшивий порятунок

Настав момент, коли ворог простягає руку — не з ножем, а з "порятунком".

Це пастка, замаскована під шанс. І кожне рішення тепер може коштувати або свободи… або життя.

 

"Диявол не завжди приходить з пеклом. Іноді він приходить з рішенням, про яке ти давно мріяв."

 

 

На телефон Марата прийшло повідомлення з незнайомого номера:

 

> "Один шанс. Один вихід. Твоя Лія — в обмін на твоє зникнення. Без крові. Без війни. Подумай."

 

 

Внизу — координати.

І — підпис: А.Д.

 

---

 

— Це або провокація, або спроба закінчити все красиво, — пробурмотів Сірий.

— Дорієв не робить нічого просто так, — додав Жук. — Він хоче виграти без бою.

 

Марат мовчав. Він довго дивився на екран.

Лія зайшла в кімнату, тримаючи кухоль з чаєм.

 

— Щось сталось?

 

Він показав їй повідомлення. Вона прочитала. У її очах — не радість.

Недовіра.

 

— І ти що, думаєш… погодитись?

— Я думаю… може, це єдиний шанс вивести тебе з цієї гри.

 

Вона зробила крок назад.

 

— Я сама сюди зайшла. І вийду теж сама — але не без тебе.

 

— Якщо він хоче, щоб я зник…

— Ти вже зникав, Марате. Коли мовчав. Коли брехав. Але тепер, коли ти зі мною — я не дам тобі зникнути остаточно.

 

---

 

Уночі він усе ж приїхав за координатами. Сам. Без зброї.

Дорієв чекав.

 

— Хочеш, щоб усе це скінчилося, правда? — усміхнувся він. — Втомився.

— Кажи суть.

— Я даю тобі фальшиві документи, гроші, нову особистість. Ти зникаєш з країни. І ми більше не чіпаємо Лію.

 

— А якщо я відмовлюсь?

— Тоді все почнеться знову. І цього разу вона не виживе.

 

Марат подивився просто в очі ворогу. Повільно, без страху.

 

— А якщо я зараз натисну на курок і закінчу все тут?

 

Дорієв усміхнувся ще ширше.

 

— Тоді твоя Лія вже мертва. Бо я не граю один.

 

> І тут Марат зрозумів — є третя сторона. Хтось, хто діє в тіні. І вони з Дорієвим — не єдині гравці.

 

 

 

---

 

Коли він повернувся додому, Лія кинулась до нього.

 

— Що ти вирішив?

 

— Що не піду. І не зникну. Бо саме цього вони й хочуть — щоб я сам прибрав себе з дошки.

 

Вона обійняла його міцно, як ніколи.

 

— А якщо доведеться тікати?

— Тоді — тільки разом.

— А якщо доведеться вбивати?

 

— Я вже вбивав за тебе. Але тепер — я вбиватиму з тобою.

 

> Це вже не любов на виживання. Це — союз. Створений на крові, помилках і виборі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше