Тепер, коли Лія зробила свій вибір, вона не просто поруч із Маратом - вона стає частиною гри, яку раніше бачила лише з тіні. І ціною може бути все
"Той, хто довірив серце, має бути готовим тримати зброю."
Місто, здавалося, затаїло подих. Дощ зник, але повітря було важким - ніби перед бурею. У світанковій тиші Марат перевіряв зброю, а Лія - вперше в житті - спостерігала за цим спокійно.
- Думаєш, я справлюсь, якщо щось піде не так? - тихо запитала вона.
- Ти вже справляєшся, - відповів Марат, не піднімаючи погляду. - Ти ще не розумієш, наскільки сильна.
Він вирішив більше не ховати її. Не тому, що довіряв світові, а тому що більше не довіряв собі - знати, що вона в небезпеці й нічого не робити, було гірше, ніж втягнути її у війну.
---
Їхня ціль - Камаль, старий союзник Марата, який давно продався ворогам. Він мав інформацію: хто полює, звідки йде наказ, і - головне - чи це тільки про Марата, чи вже й про Лію.
Зустріч призначена в покинутому ангарі на краю міста. Марат озброєний. Лія - із холодом у грудях, але без тіні страху в очах.
Коли вони увійшли, Камаль вже чекав.
- Ти приніс мені дівчину? Твоя нова слабкість? - хмикнув він, випускаючи дим із сигари.
- Я приніс тобі шанс сказати правду, поки можеш говорити, - відповів Марат.
Напруга - як струм. Один рух, одне слово - і все може закінчитись.
- На тебе полюють із заходу. Новий бос. Йому не подобається, що ти живий. Але справжній наказ - прибрати її, - він кивнув на Лію. - Вона встигла засвітитися, ще й ти, дурень, не ховався достатньо. Це війна, брате.
Лія відчула, як земля пішла з-під ніг. Вони не просто знають її ім'я. Вони бачать у ній ключ - або до покарання Марата, або до його зламу.
- І що ти зробиш? - спитав Камаль, наче знущаючись.
Марат на мить замовк. Потім вийняв пістолет і навів на Камаля.
- Те, що давно мав зробити.
Постріл. Один. Без крику. Без жалю. Камаль упав, як тінь.
Лія здригнулася, але не відвернулася. Вона дивилась на Марата - і не бачила в ньому монстра. Вона бачила чоловіка, який обирає її, навіть якщо це означає вбивати знову.
> Тепер вона знала точно: назад дороги немає. Вони обоє - в грі. І кожен крок уперед - це ставка на любов.