Остання ставка на любов
Ближче, ніж слід
"Серед куль і страху - найнебезпечнішим стає кохання."
Вночі в закинутому будинку було холодно. Дощ, що бив у розбиті шибки, здавався тихим відлунням пострілів, які ще звучали в їхніх головах.
Марат розклав старий матрац, накрив його курткою й жестом покликав Лію сісти. Вона сіла поруч, згорнувшись клубком. Її долоні були холодними, але вона мовчала.
- Як ти витримуєш це? - тихо спитала вона. - Жити... знаючи, що кожен день може бути останнім?
Він не відповів одразу.
Замість слів - тиша. Але та тиша була не порожня.
- Я не живу, Ліє. Я просто існую.
- А чому ти ще тут?
- Бо вперше зустрів когось, заради кого хочеться залишитися.
Вона здригнулася. Його голос не був романтичним. Він був страшно щирим.
- Я не знаю, хто ти, Марате. І не впевнена, що хочу знати. Але коли ти поруч - я не боюсь. І це... лякає більше за все.
Він нахилився ближче. Їхні очі зустрілись. Жоден не говорив - лише дихання.
Його пальці торкнулись її щоки - обережно, так, ніби боявся зламати.
- Якщо торкнуся ще раз - дороги назад не буде, - прошепотів він.
- А я й не хочу повертатись, - відповіла вона.
Їхня перша поцілунок не був солодким. Він був напруженим, несміливим, з домішком болю та втрат. Але в ньому була правда.
У ту ніч вони заснули в обіймах - не як коханці, а як люди, яким вперше дозволено не бути самотніми.
#5591 в Любовні романи
#167 в Історичний любовний роман
#804 в Різне
Відредаговано: 02.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
