3 дні лейтенанта Больцмана

3 дні лейтенанта Больцмана

або

Осітання реліквія Брюховицького лісу

Львів

2006

Великій епосі потрібні великі люди. Але на світі існують і не признані, скромні герої, які не завоювали слави Наполеона чи Олександра Македонського. Історія замовчує про них. Але при уважному аналізі їх слава кинула б тінь на славу великих героїв

світу цього.

(Я. Гашек)

В наш час Ви можете зустріти на вулицях Львова бідно одягненого чоловіка в камуфляжі, який і сам не підозріває яке його значення в історії нової, великої епохи.

Він скромно йде своєю дорогою, ні до кого не пристає, і до нього не пристають журналісти з проханням про інтерв’ю.

Якщо б Ви підійшли до нього і запитали як його фамілія, він відповів би просто і тихо: «Адам Больцман». І дійсно, цей тихий, скромний чоловік в поношеному камуфляжному костюмі – той самий Больцман – відважний герой пошуковець, який знайшов багато реліквій в Брюховицькому лісі, і не тільки, слава якого не померкне в районі, а може і в області.

Я щиро люблю шукача Больцмана і пропоную увазі читачів його пошуки, мрії і надії. Впевнений, що всім буде симпатизувати цей скромний, не признаний герой.

Він не зруйнував міської ратуші і не зробив акту всеспалення, щоб попасти на шпальти газет і шкільні підручники. І цього цілком достатньо.

Петро …………

У цілому світі я не бачив нічого величнішого за ту ідіотську Галичину.

Я. Гашек. «Пригоди бравого вояка Швейка»

Одного весняного дня 2000 р. н. е. в напрямі Брюховицького лісу, років 55-60 йшов чоловік.

Чоловік був богобоязливий і часто оглядався, тим більше, що за плечима намулював невеликий рюкзак. Мужчина трохи кульгав. Пройшовши деяку відстань, він діставав з куртки люльку, набивав її тютюном з недопалків і тремтячими руками прикурював. Солодко затягнувшись димом, він діставав почуття заспокійливості і впевненості і шкутильгав далі. Чоловіка звали Адам Больцман. Особливі прикмети: кривоногий, ніс широкий, кульгає, пика – суміш варяга з пізнім пів-дебільним неандертальцем, руки – граблями, вигляд, як у сільського злодія-курокрада. Коли усміхається – показує пару вищерблених зубів, а решта зубів – з білого металу коронки. Коли говорить – слина розбризкується по сторонах, пітніє і при тому дуже червоніє, ніби почуває себе винуватим. З юних років Адасько мріяв про скарби і пошуки, про скарби, які заховані в чащі лісів, у замках, заховані кривавими розбійниками, орденом Тамплієрів, хрестоносцями, Тевтонським орденом лицарів, а пізніше військові скарби, які були в період І і ІІ світових воєн, під час військових перетрубацій. З юних літ, довбаючи в носі, маючи дебільний вигляд, він чув, проживаючи на хуторі, що в лісах можна щось здибати і багатіти.

Бувший маляр, він твердо і остронаправлено вирішив змінити професію маляра і рано чи пізно найти таємні скарби.

Легко сказати – найти, але де, в якому місці необ’ємних просторів лісів шукати місце, нашпиговане скарбами?

Невідомо, як в дальшому склалось би життя дебіловатого шукача, якби одного разу товариш, який працює на сміттєзвалищі в Грибовичах, не приніс невелику коробочку з кільцем, з якої визирали різнокольорові провода. Він запропонував Адаськові за півлітру. Але як Адасько був жадібний, то довго сопів, але виніс за двері якогось домашнього вина з бузини і закрив двері за останнім. Адасько, як його називають друзі (ми будем звати його Адасем), цілий рік носив по радіомайстернях Львова цей прилад, і тільки в одній згодились за певну суму грошей відремонтувати його.

І коли прилад був уже відремонтований, він схотів його випробувати. А як проживав поблизу лісного масиву «Брюховичі», то і випробування пройшли саме там.

Для Адася Больцмана Брюховичі були тим, чим є Мекка для паломників, або Рим для християн. Всі шляхи ведуть на Брюховичі. Це, звісна річ, є перебільшенням. З таким успіхом можна сказати, що всі шляхи ведуть на Клепарів, Левандівку і т. п.

Брюховичі цікаві тим, що передусім вони зв’язані з подіями І і ІІ світових воєн. Тут знаходяться фортифікаційні споруди І світової війни, багато окопів І і ІІ, як я вже зазначував, світових воєн. І чимало життєвих історій знають і бачили Брюховичі. Так що військових знахідок тут можна було знайти чимало. Озброївшись метал-детектором, саперною лопаткою, сумкою, вирушаймо в казковий край – під пальми і агави, або в чащу струнких беріз і сосен.