Передісторія 1. Легенда кохання Весни та Суміна або Світанок Кохання у Темряві

У безмежному пантеоні, де кожен бог уособлював певну стихію чи аспект буття, існували дві сутності, що здавалися повними протилежностями, але були приречені знайти одна в одній найглибший сенс. Це були Весна, Богиня Світла та Істини, чий погляд розганяв будь-яку тінь, і Сумін, Бог Ночі та Сновидінь, чиє царство починається там, де закінчувалося її.

Весна завжди осяйна та ясна, проводила свої дні, розливаючи світло по світу, викриваючи брехню та даруючи прозріння. Її сутність була в чистоті та відкритості. Сумін же, тихий та загадковий, з’являвся зі своїми зоряними покривалами, коли сонце Весни заходило. Він шепотів сни, відкривав приховані істини у підсвідомості та дарував спокій забуття.

Їхні світи, здавалося б, ніколи не мали перетинатися. Але саме на межі дня і ночі, у чарівні години сутінків та світанку, вони зустрічалися. Весна бачила в Суміні не просто темряву, а глибоку, спокійну безодню, що дозволяла світлу зірок сяяти яскравіше. Вона розуміла, що без ночі не було б відпочинку, а без сновидінь — не було б інтуїції, що веде до істини. Сумін же, у свою чергу, був зачарований її світлом. Він бачив, як її істина не просто викриває, а й зцілює, даруючи надію. Він розумів, що його таємниці набувають сенсу лише тоді, коли їх освітлює промінь розуміння.

Їхнє кохання розцвітало повільно, як ніжна квітка, що розкривається на світанку. Вони обмінювалися шепотом на межі світів: Весна ділилася з ним істинами, що відкривалися їй вдень, а Сумін розповідав про сни та таємниці, що розкривалися йому вночі. Вони вчилися один в одного: Весна — бачити красу в тіні, Сумін — не боятися світла. Їхній союз став символом досконалої рівноваги, де світло і темрява не протистояли, а доповнювали одне одного.

Однак, не всім подобався цей союз. Фріз, Бог Холоду, Води та Морозу, спостерігав за їхнім зростаючим почуттям з глибокою, крижаною злістю. Фріз, чия сутність була в порядку та незворушності льоду, прагнув до абсолютної влади та визнання. Він вважав, що союз з такою могутньою богинею, як Весна, підніме його статус у пантеоні. Він бачив її світло як інструмент для підкорення, а не для любові.

Фріз не міг змиритися з тим, що така осяйна богиня, як Весна, обрала Суміна — бога, чиє царство було м’яким, мінливим і, на думку Фріза, «слабким». Він вважав, що Сумін не гідний її, і лише він, Фріз, зі своєю непохитною силою та величчю, може бути гідним чоловіком для Богині Світла.

Він почав плести інтриги, використовуючи свою владу над пантеоном та силу. Коли Весна та Сумін зустрічалися на світанку, Фріз посилав крижані тумани, що намагалися роз'єднати їх, затуляючи світло Весни та розсіюючи сни Суміна. Він викликав люті хуртовини, щоб завадити їм дістатися до місця зустрічі, намагаючись заморозити їхні почуття. Він шепотів крижані брехні через вітер, намагаючись посіяти сумніви в серці Весни щодо надійності Суміна, нагадуючи їй про його «темну» природу. Він навіть намагався заморозити джерела істини, щоб Весна не могла бачити його підступних планів.

Але кохання Весни та Суміна виявилося сильнішим за будь-який мороз. Весна, чия істина проникає крізь будь-яку оману, бачила справжні наміри Фріза. Її світло не давало крижаним брехням вкоренитися. Сумін же, майстер сновидінь, навчився використовувати тумани Фріза як завісу, щоб їхні зустрічі залишалися непоміченими, а його сни ставали ще більш яскравими та пророчими, показуючи їм шлях крізь перешкоди. Вони використовували свої сили не для боротьби з Фрізом, а для зміцнення свого зв’язку: світло Весни розтоплювало лід на їхньому шляху, а спокій Суміна дозволяв їм зберігати ясність розуму попри всі хитрощі Фріза.

Дана легенда була оновлено перекладена з давньоестеріської мови Кефером Етельсіан-Шаттен