18. Врятуй мене, якщо зможеш

Глава 18

Врятуй мене, якщо зможеш...

• Я прийшов, як тільки зміг. Щось сталося? В тебе був стривожений голос? – сказав Джон, закриваючи двері. Зайшовши в кімнату, він побачив блідого, немов стіна Майкла, який сидів, схилившись над диваном. Світло в кімнаті було неяскравим, тому  Джон,не зрозумівши в чому проблема, підійшов ближче.
• Боже правий! Що  тут сталося?!? – закричав чоловік.
• Вона мертва, я вбив її… - через сльози пробурмотів Майкл.

 Він потупив свій погляд на дівчину, яка непорушно лежала на дивані.

• В якому сенсі мертва? Що ти накоїв?
• Я хотів допомогти їй опанувати силу, але щось пішло не так…
• Ти можеш нарешті заспокоїтись і розповісти про все, що сталося?
• Я… я не знаю, що сталося…
• Послухай, подивись на мене!- закричав Джон і, взявши його за плечі, різко повернув до себе. - Зараз ти опановуєш себе і все детально мені розповідаєш! Ти зрозумів мене?!
• Так… – Майкл піднявся.

Ледве переставляючи ноги, він підійшов до крісла, що стояло трохи далі від дивану. Сльози скочувались по його обличчю. Руки трусилися. В кімнаті було тепло, але незважаючи на це його тіло пронизував страшенний холод.

Сівши на крісло, Майкл відкинув голову на спинку і заплющив очі. Він хотів, щоб все це виявилося просто чиїмсь злим жартом.

• Я слухаю, - промовив Джон, наближаючись до Майкла.
• Ву Брітані були проблеми із самоконтролем. Я показав їй Посох Асклепі і вона змінилася. З її свідомістю ніби щось сталося. Це виглядало так, як би хтось вимкнув у  ній людину і розбудив внутрішніх демонів. За секунду дівчину було не впізнати.
• Майкл, що ти накоїв? Я просив не показувати їй цей Посох, адже вона ще зовсім юна для цього.
• Я знаю..
• Що було потім? – насторожено запитав чоловік. Він бачив, як нелегко дається ця розмова Майклу, але нічого зробити не міг
•  Якщо я не буду знати деталей, я нічим не зможу допомогти.
• Коли ми повернулися із того сакрального місця, я згадав про давній спосіб медитації,котрий ще колись використовував мій батько.
• І що це за спосіб?! – змінившись в обличчі, сказав Джон.
• Це була суміш семи трав. Батько часто використовував її.
• Які саме трави були змішані?
• Вербена, анемона, кислиця інші назви не можу згадати.
• Ти повинен, якщо ми будемо знати всі трави, які поєднані, то зможемо  приготувати такий собі «антидот».
• В якому сенсі «антидот»? Вона померла Джон… Невже ти не розумієш, як тільки кора догоріла, то я вже не зміг її розбудити.
• Твій батько навчив мене декільком фокусам. Те, що ми приготуємо, допоможе витягнути її із трансу.
• Яким чином?
• Ми змішаємо всі ті трави, тільки у зворотному напрямку. Це допоможе нам увійти в її свідомість  і витягнути.
• Я тебе не розумію…
• Нема часу пояснювати, швидко назви мені ті трави!- закричав Джон.
• Вербена, анемона, кислиця, полин, шанта, ірниця, сушниця.
• Бачиш, можеш, коли хочеш!
• І що тепер?
• А тепер їдь у найближчий магазин із приправами і купи всі ці інгредієнти. Ось, візьми ключі, - Джон кинув йому в’язку ключів і подивися на Брітані, - а я з нею посиджу.
• Добре,- промовив Майкл і вибіг із кімнати.

Джон підійшов до дивана. Він окинув поглядом тіло Брітані. Помітивши певні сліди, схожі на синці чоловік дістав кишеньковий ліхтарик і почав пильніше придивлятися.

• Я так і думав. У  тебе залишилося зовсім мало часу… - синці на руках та ногах ставали дедалі більшими. Немов хтось  постійно бив дівчину чимось важким. – Я не знаю, що там з тобою відбувається, але тримайся, ми витягнемо тебе.

Він взяв Брітані за руку. Пульс ледь прослуховувався. Обличчя було блідим. За декілька хвилин Майкл повернувся із великим пакетом. Він висипав трави на стіл.

• Ось, знайшов абсолютно все. Що далі?
• Принеси мені тарілку  і трохи води.
• Води, навіщо води?
• Для того щоб горіло краще, як абсурдно б це не виглядало.

Майкл пішов на кухню і почав шукати тарілку, відкриваючи всі шафи. За декілька секунд в одній його руці була порожня посудина, а в іншій склянка води.

• Тримай, все, що знайшов… – промовив чоловік, важко дихаючи.

Джон почав змішувати трави. Ретельно пересипаючи їх в тарілку, пакетик за пакетиком, він щось бубнів собі під ніс. Майкл з подивом спостерігав за тим, що той робить. За мить в його руках була суміш темно-зеленого кольору,на яку він почав виливати воду.

• Чекай, а навіщо ти виливаєш воду? - промовив із нерозумінням Майкл.
• Зараз все побачиш, тільки знайди мені сірники або запальничку.