Остання повелителька Кубку Безсмертя: Армія Мертвих

15. Таємна кімната

Глава 15

Таємна кімната

  • Джиме, хтось дзвонить у двері, відкрий, будь ласка, бо в мене руки брудні, – закричала Мелінда на весь будинок.
  • Це той самий друг, про якого я тобі розповідав! – прокричав у відповідь Джим, спускаючись сходами.

Він швидко наблизився до дверей. Відчинивши їх, побачив худорлявого хлопця в стильних окулярах, одягнутого в джинси та куртку коричневого кольору.

  • Проходь, радий тебе бачити, - зробивши кивок головою, промовив Джим
  • Я також радий,- подаючи руку відказав хлопець.
  • Ти приніс те, що я просив?
  • Так, ось, – хлопець почав витягувати із свого рюкзака дивний предмет, схожий на величезний магніт.
  • Але навіщо тобі він зараз о такій годині? Що ти хочеш підривати?
  • Я почула, що хтось щось хоче підірвати? – вийшовши з кухні, запитала Мелінда.
  • Меліндо, познайомся, це - Річард, мій давній друг.
  • Річарде, це - Мелінда, вона господарка цього дому.
  • Дуже приємно, - сказала дівчина, подаючи свою руку.
  • Навзаєм,- швидко потиснувши її, відказав хлопець.
  • То що ви збираєтесь підірвати у моєму будинку? – з посмішкою запитала Мелінда.
  • Власне, ніхто нічого підривати не буде, просто ми спробуємо відкрити кодовий замок за допомогою ось цього іонного синхронізатора! – затвердив Джим.
  • Чого? – із здивуванням запитала дівчина.
  • Довго пояснювати, краще потім оціниш  результат, – з посмішкою відповів він.

Мелінда подивилась на предмет, який Джим тримав в руках. Він був круглої форми та чорно-білого кольору. Дівчина окинула поглядом двох друзів. Їй здалось, що вони читають думки один одного. Хлопці виглядали так, ніби зараз збираються захопити світ.

  • Добре, не буду заважати. Ноутбук на столі…
  • Гаразд… - відказали вони одночасно.
  • Дівчина посміхнулася і попрямувала до своєї кімнати. Джим провів свого друга на кухню.

 

***

  • Як я давно тебе не перечитувала, - промовила Мелінда, дістаючи свою улюблену книгу із під ліжка Шерлі. – Боже, скільки пилу, тут не вистачає генерального прибирання, - бурмотіла вона собі під ніс.

Нарешті діставши книгу, здмухнула з неї пил, із  усмішкою на обличчі попрямувала до своєї кімнати. Дівчина відкрила шафу і взяла теплу ковдру. Кинувши її на ліжко, Мелінда швиденько  помчала на кухню за гарячим чаєм. Спускаючись сходами, наспівувала пісню, яка ще із самого ранку вертілася на язиці. Раптом вона почула звук, схожий на вибух. Не довго думаючи, побігла на кухню.

  • Що в біса тут відбувається?! – закричала вона, забігаючи в кімнату.
  • Ми трохи переборщили, - промовив Джим, витираючи обличчя від бруду.
  • Трохи?! Ви хочете геть все тут розбити?! – продовжувала кричати дівчина.

 Її обличчя різко стало блідим, як стіна, коли вона побачила, в якому стані кухня. Все було розкиданим та в густому диму. Все, окрім тих самих залізних дверей, які, здавалося, ніщо не зможе навіть трохи зрушити з місця.

  • Ні, зовсім ні. Ми випадково, – винувато, відказав Джим, бо не хотів, щоб Мелінда злилась через дурницю.
  • З вами хоч все гаразд?
  • Так, краще не буває, - струшуючи із себе залишки бруду, відказав Річард.
  • Навіщо ви так ризикуєте, викличте спеціалістів.
  • Ні, ми впораємось, - зауважив Джим і знову сів за свій ноутбук.
  • Як хочете, я буду в себе в кімнаті, коли щось -  кличте!

Дівчина вже хотіла йти, але згадала, чому вона спускалась вниз.

  • Я хочу чаю, може і ви вип’єте?  - запитала вона вже не таким сердитим тоном.
  • Ні, в нас робота, – відказав Річард, оглядаючи замок.
  • Куди ти відклав чайник? Плита взагалі працює? – запитала дівчина подивившись на Джима.
  • Чайник біля вікна, а з плитою все гаразд, – не відриваючись від роботи, відказав той.

Мелінда, ще раз глянувши на напіврозвалену кімнату, важко видихнула. Знайшовши чайник, вона налила  води і поставила його на плиту.

  • А моя…
  • Всі чашки у верхній шухляді, - перебивши дівчину, швидко сказав Джим.

Він ніби знав, що саме хоче вона запитати, тому без жодних вагань закінчив її думку.

Узявши чашку, Мелінда поставила туди пакетик чаю. За декілька хвилин почувся свист чайника.

  • Заради Бога, не спаліть мій будинок, - сказала вона, виходячи із кухні. Не очікуючи на відповідь, дівчина попрямувала до своєї кімнати.

 

***




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше