12. Друг чи ворог?

Глава 12

Друг чи ворог?

• У  цьому магазині так багато різних трав: і корінь мандрагори, і корінь лопуха - в них так легко заплутатися, – говорила Мелінда, закриваючи двері будинку Ліани.
• Так, я читала про них у тій книзі, що дав мені Мартін, але там нічого не було сказано про цю розрив-траву.  Взагалі  вона схожа скоріше на бур’ян, аніж на «чудодійний засіб для виклику духів», - перебираючи траву в руках, мовила Брітані.
• Зовнішність інколи оманлива. Це трава справді засіб для виклику духів, вона полегшує проведення спіритичного сеансу і не потребує значних витрат наших сил… - перервала їхню розмову Ліана,- добре, що ви її знайшли, через декілька хвилин ми можемо розпочати.  Зараз трохи відпочиньте, поки я приготую ритуальні предмети.
• Навіщо ти збирала їх зі столу, можна було просто залишити і дочекатися нас, – сказала Мелінда.
• Я із комп’ютером на «ти», тому вирішила пошукати нашого Вольтерна за допомогою камер спостережень,- розкладаючи ритуальні предмети, говорила Ліана.- По нашому місту є багато камер, зокрема вони є і на закинутій фермі. Я зламала базу даних і знайшла записи. Там видно людину, що найчастіше з’являлася на цій фермі. Камера чітко зафіксувала обличчя одного чоловіка. Це літній чоловік, непримітної зовнішності. Так як свою силу він не застосовував, ну, принаймні на камері, то ми не знаємо, чим він володіє та інше.
• Тобто його портрет ми вже маємо, і лишилося тільки дізнатися, якими силами він володіє, -  сказала Мелінда.
• Так, саме це… Думаю, для ритуалу все готово, можемо розпочинати.  Зараз ми сядемо навколо цього столу і візьмемося за руки як тоді, коли шукали ферму. Ритуал складний, тому потребує великої концентрації. Я буду своєрідним «провідником», що допоможе тобі потрапити у світ мертвих. Нам необхідний певний «якір», ним буде Брітані. Саме вона буде тримати нас у світі живих. Ти повинна тримати нас із Меліндою за руки і не відпускати за будь-яких обставин. Якщо ти нас відпустиш, ми вже не повернемось і просто загинемо.
• А де Майкл? – з подивом запитала Мелінда
• У нього виникли невідкладні справи! Сказав, як тільки закінчить, відразу повернеться. Тож ми можемо вже розпочинати? – подивившись на дівчат, пробурмотіла Ліана.
•  Добре, а якщо щось трапиться? Що тоді мені робити? – промовила Брітані.
• Взагалі немає нічого такого трапитись, але про всяк випадок, я закляла ось ці амулети, які будуть тебе і нас також, захищати, – Ліана поставила на стіл трискеліони, які  кріпилися ниткою, схожою на шкіру.- Оскільки ти друїд, то вони будуть мати більшу силу, якщо ти їх одягнеш.

Ліана надягла на шию Брітані трискеліони, вони засвітилися білим сяйвом.

 – Ось наше захисне поле готове…

Брітані подала руку Ліані і Мелінді, вони сіли навколо столу. Ліана почала промовляти щось латинню. Переглянувшись, дівчата закрили очі і зосередилися на тому, що мають зробити.

Раптом розрив-трава, яка стояла у глиняній тарілочці, загорілася синім полум’ям. Мелінда та Ліана знепритомніли. Брітані, незважаючи на це, продовжила тримати їх за руки, так як їй веліла Ліана.

Перше, що побачили дівчата, коли прокинулись, були їхні власні тіла, котрі через декілька секунд зникли. Зникло все: і кімната, і Брітані, і ритуальні предмети, і навіть сам будинок. Залишилася тільки темрява. Мелінда відчула холод, який пробіг по її спині так, як тоді, коли її викликала Анарік. Здригнувшись від нього, Мелінда подивилася на Ліану.

• Це площина духів, я теж відчуваю такий холод, - спокійно мовила Ліана.
• Так, я знаю, але все рівно відчуття досить дивне. Як тепер знайти Анарік?
• Думаю, варто про неї подумати. Я десь читала, що так ми зможемо переміститися до духа або ж він прийде до нас. Візьми мене за руку, і ми разом відправимось на її пошуки.

Мелінда закрила очі, взяла Ліану за руки і почала думати про Анарік.  Холод, що вона відчувала, дедалі більше посилювався. Все її тіло вкрилось мурашками, які пробігали щоразу сильніше. Мелінда почула в своїй голові голос Анарік. Раптом до її плеча доторкнулась рука. Мелінда відкрила очі і озирнулась. Це стояла та сама Анарік. Вона зовсім не змінилися від останньої зустрічі. Та сама довга білосніжна сукня, бік якої був забруднений чимось червоним. Пляма була схожою на кров. Зачіска, які носили  ще за старих часів, прикрашала її обличчя. Шкіра не мала природнього блиску - вона була просто блідою, як її обличчя. Вона виглядала такою живою, та, на жаль, її серце вже давно не билось..

• Не чекала тебе тут побачити, - сказала здивовано Анарік.
• Так, виникли певні обставини, які змусили мене сюди повернутись. Ти можеш розповісти все, що знаєш про Вольтерна. Якими він силами володіє? Що може нам заподіяти? І взагалі -  що він замислив? – швидко проговорила Мелінда.
• Останнє, що я пам’ятаю, це те, як я відібрала у нього безсмертя.  То було важко, але я все ж таки зробила. Вольтерн -  могутній чарівник, він володіє великою силою, – зауважила хранителька.
• Що це за сила? – насторожено запитала Мелінда.
• У нього є особливий дар. Вбиваючи хранительок, він може забирати їхню силу, опановує її, а потім використовує для своїх цілей. За багато століть він вбив понад дюжину таких, як ти, або ж просто відьом, чим, власне, і заробив славу нездоланного. Але в цьому дарі є певні недоліки, що роблять його прокляттям для Вольтерна. Він не може тримати всю цю силу у собі, оскільки просто може померти. Через це Вольтерн зробив спеціальні статуетки, в яких помістив все те, що «назбирав» від померлих хранительок. Ці фігурки зроблені за допомогою магії, і знищити їх може тільки магія. Якщо використаємо всі ці статуетки проти нього, ми зможемо вбити його назавжди. Вони заховані  у його лігві, якщо це можна так назвати. Стовідсотково зараз охорона посилена, бо вбити тепер його набагато легше, ніж за моїх часів. 
• Охорону потрібно оплачувати, звідки в нього стільки грошей?– запитала Мелінда.
• Не потрібно! Якщо  він пообіцяв їм владу, то ніякі гроші не замінять цього.
• Владу?! Що ти маєш на увазі? – з подивом запитала дівчина.
• Минулого разу, коли ми говорили, я сказала тобі про армію мертвих і про те, що Вольтерна не зупинить ніщо перед його метою. Ось  це я і мала на увазі. Коли він створить свою армію, то буде правити світом. Йому потрібні «партнери», тому і запросив могутніх чарівників, що мають неабияку силу, а отже, зможуть віддати своє життя за нього.
• Чому ти така впевнена, що вони віддадуть за нього життя?
• Це все прописано в кодексі честі. Кожний чарівник, який поважає магію, дотримується цього кодексу. В ньому прописані всі правила і що саме забороняється чарівникам. Основним правилом є  те, що якщо могутніший за тебе чарівник наймає тебе на «службу», ти маєш його захищати незважаючи на те, якою буде ціна: чи то буде твоя магія, чи то буде твоє життя.
• Не знала, що в магії є свої правила, а чарівники дотримуються кодексу… - буркнула Мелінда.
• Так, є ще багато чого, чому ти маєш навчитися. На  все свій час…
• Ну, то якщо в нього така охорона, що нам робити? З тими силами, що у нас є зараз, ми його не знищимо… Скоріше  самі загинемо…
• Вихід один – знайти ті статуетки і використати цю силу проти нього, – сказала Анарік.
• ­Вони можуть бути де завгодно. Як їх знайти? – запитала Ліана.
• Можна шукати не всі, треба знайти найсильнішу. Наскільки я знаю, він виграв багато битв, але була одна, яка змінила все його подальше життя. Проти Вольтерна повставало багато людей. Хтось вважав їх дурними, а хтось самогубцями, та Діну це не зупинило.
• Діну? Що ще за Діна? – з подивом сказала Мелінда.
• Так звали одну відьму. Вона була наймогутнішою із відьом свого часу. Її дар був особливим. Діна могла керувати часом. Змінювати майбутнє, теперішнє і минуле. Її силі не було меж. Всі захоплювалися нею, допоки про неї не дізнався Вольтерн.  Він запропонував їй угоду: вона віддає цю силу, а він натомість не чіпає її клан. Не погодившись, Діна втратила абсолютно все: родину, клан, дім… Помста затьмарила їй розум. Навідавшись в його лігво, вона спробувала вбити Вольтерна, та не все складається так, як ти хочеш. Те, що вона була сама, і погубило її.
• Ну, і де може бути захована її сила?
• Найсильнішою до цього моменту була статуетка Падаючий Фенікс, саме в ній захована вся сила Діни, і саме вона може вбити Вольтерна! Статуетка  має знаходитись десь близько, в полі його зору. Я не знаю, як саме вона виглядає.
• Так, вичерпна відповідь.  Все стало ще більш заплутаним, ніж було до цього моменту, і ніяк не покращило нам життя…
• Ви впораєтесь із цим. Ще багато років тому було написано пророцтво, яке, як я бачу, починає збуватися…
• Пророцтво? Яке пророцтво? – нестримано запитала Ліана.
• Ви маєте повертатись. Вже пройшло багато часу від моменту вашого приходу. Потім при нагоді я розповім вам про нього, а зараз йдіть!!!
•  І як нам повернутись? – поглянувши на Ліану, сказала Мелінда.
• Потрібно подумати про якусь річ або про когось, це поверне нас у світ живих, – впевнено сказала Ліана.