10. У мертвих свої таємниці

Глава10

У мертвих свої таємниці

• То як ви знайшли Брітані? – почала розмову Мелінда.
• Мені допомогла одна студентка. Коли ви попросили мене, я вирішив зателефонувати людині, яка як ніхто інший знає про мого батька і його клініку, – шукаючи щось в паперах, відказав Майкл
• І хто ж це? – з недовірою запитала дівчина.
• Джон Паркер, його близький друг і фактично людина, яка замінила мені батька. Його смерть вразила мене сильніше, ніж я міг собі уявити, а Джон завжди був поруч, підтримував мене постійно… Так от я трохи відволікся від теми…  в мене погана пам'ять на цифри, тому все записую у свій нотатник, зокрема і номери телефонів. У  той день, я забув його на роботі, тому вирішив повернутися. В університеті нікого не було, я зайшов кабінет і, як тільки хотів забирати свій записник, почув сміх. Я пішов на голос і побачив дівчину, котра сиділа в бібліотеці і щось читала. Ми проговорили десь годинку, вона здалася мені досить милою, розумною, тому я вирішив попросити її про допомогу… Вона із радістю погодилася,  і на наступний день принесла мені повну папку із документами про Брітані,  мого батька та інше…
• Хм-м-м, здається не мені одній брехали… - задумливо відповіла Мелінда.
• Так, в цьому ти права… то, що ви знайшли за весь період пошуків? – з цікавістю запитав Майкл.
• Небагато, в основному це лист, який ви читали, ніби про моє покликання і про те, що мені у всьому буде допомагати «білий маг чорного дубу», тобто друїд. Але є ще дещо, що я відкрила у собі нещодавно…
• Що ж це?
• Всі хранительки мають певні сили. В мене також є… - вставши, почала говорити дівчина. Вона проходилась по кімнаті, ніби думаючи про ту силу, яка врятувала Джима, і про те, як саме вона буде розвиватись і рости.
• Яка? – повернувшись на своєму кріслі до дівчини, промовив Майкл.
• Я вмію воскрешати мертвих, зцілювати рани і таке інше,  – відказала та, ставши біля великого вікна, на якому був маленький тюль та багато квітів на підвіконнику.
• Ого… це неймовірний дар… - здивовано почав, говорити чоловік.
• Дар це чи прокляття, я поки що не зрозуміла, – схиливши голову і потупивши погляд на горщик із квітами, відповіла дівчина.
• Безумовно це дар! - вставши біля неї, промовив Майкл.
• Чому ви так вважаєте? – повернувши голову, запитала Мелінда
• Не всі можуть обдурити смерть, – посміхнувшись, запевнив чоловік.
• Що ви маєте на увазі? – насупивши брови, сказала дівчина.
• Я кажу про те, що твій дар унікальний. «Посміятися» в обличчя смерті може не кожен. Була одна чи то відьма, чи хранителька, як ти, яка володіла таким самим даром. Про неї було багато складено легенд, хтось вірив у це, а хтось просто кепкував.
• Про що  та легенда?
• Цю жінку звали Мея. Вона була слугою графині Елізабет Баторі…
• Елізабет Баторі?? Угорська графиня, яка славилася великою кількістю вбивств, за що її і називали «Кровава графиня»?- перебила його Мелінда.
• Так, це вона. Ходили чутки, що та жінка купалася у крові власних слуг чи простих людей для того, щоб залишатися молодою і красивою!  Мея належала до могутнього роду, але на жаль, під час війни всі її родичі померли, а саму Мею взяли в полон, а потім відправили у рабство в далекі краї. Так вона стала слугою Баторі.

Мея не могла спокійно дивитися на те, як помирали люди, і вона заключила угоду із чарівником, котрий дав їй незвичайну силу. Цей  дар вона могла використовувати лише на благо, якщо б вона  використала його  із поганою метою, то нескінченно горіла б у святій олії… Мея постійно повертала до життя людей, зцілювала їхні рани.

Через декілька років графиня Баторі почала старіти на очах і ненароком дізналася про діяльність Меї. Якщо люди, в крові яких купалася графиня не помирали, то Баторі старішала, і її здоров’я різко погіршувалося. Цього вона допустити не могла, тому знайшовши винуватицю, вона просто наказала її стратити.

Але Мея передбачила, що так буде, і продумала все на декілька ходів вперед. Заключивши угоду, вона не тільки отримала силу, але і рішення всіх своїх проблем. Чим більше людей вона воскресила або зцілила, тим ближчою  була до безсмертя. В той день, коли Баторі дізналася про неї і намагалася вбити, Мея стала безсмертною. Баторі відправила двох своїх слуг, щоб ті перевірили чи померла Мея чи ні, але тіло так і не знайшли. Не знаю, чи це правда, чи чиясь вигадка.

• Ого, по мені пробігли мурашки. Волосся дибки стало від цієї легенди, – потираючи руки відказала дівчина.
• Обожнюю розповідати легенди, міфи… це все дуже захоплює…
• Так, це справді цікаво…  Як ви гадаєте, Брітані впорається?
• Думаю, так, їй просто потрібний хороший наставник і учитель..
• Мартін хороша людина, хоч і трохи дивна, – зауважила дівчина.
• Ну, не знаю, я ще з ним не знайомий
• Скоро познайомитесь, - промовила Мелінда.
• То що нам робити із пошуками? – подивившись на неї запитав чоловік.
• Ми шукали із Джимом… Знаходили різні матеріали, які стосувалися моєї тітки, вас і взагалі нашого міста. Але нічого конкретного там не було. Я навіть не знаю, де може бути цей Вольтерн і чи взагалі Аманда ще жива…
• Що конкретно ви знайшли?
• Ми знайшли в архіві цілу коробку із документами, які стосувалися моєї сім’ї. Там  було багато різних паперів, якісь дивні коди і все. Ми пробували розшифрувати їх, але в нас нічого не вийшло, можливо, це просто ідентифікація особи або ще щось. Далі в клініці, коли ми потрапили в аварію, Джим знайшов багато карток із прізвищем вашого батька, так ми вас і знайшли.  Ну, а далі ви вже знаєте.
• Весь цей час ви шукали неправильно…
• Що ви маєте на увазі? – Мелінда з недовірою подивилася на Майкла.
• Весь цей час ви шукали інформацію про себе, свою тітку, свою маму, але нічого не шукали про самого Вольтерна. Ви шукали жертву, а треба шукати злочинця.
• О Боже, ви цілком праві.. Я так захопилась пошуками тітки, що й забула про те, кого саме я шукаю! – закричала дівчина.
• Ось тому ви і тут, а не  рятуєте життя своєї тітки.
• То що нам потрібно робити?
• Мені здається, що  нам треба розробити певні алгоритми дій…
• Тобто нам потрібний план? – промовила Мелінда.
• Так, саме про це я і кажу. Нам потрібно досконало вивчити суперника і дізнатися про його слабкі місця.
• Мені здається, що Мартін може докладно нам розповісти про цього чарівника. Він багато років допомагав захищати кубок, коли Вольтерн полював, власне, на нього та на хранительок.
• Так, погоджуюсь із вами. Мартін - це та людина, з якої ми розпочнемо наш пошук.
• Тоді поїхали до нього! У вас є машина?
• Ні, в мене є номер таксі, - сказав Майкл із посмішкою.
• Ну, таксі, то таксі, - сказала Мелінда і почала шукати мобільний телефон.