6. MOMENTO MORI

Глава 6

MOMENTO MORI

Світло… Яскраве біле сяйво та стіни пофарбовані в сніжно-білий колір. Ось що побачив Джим, коли прокинувся. В кімнаті нікого не було. Біля нього стояв дивний апарат, що показував його пульс і декілька стільців біля ліжка. Його нещодавно хтось відвідував. На тумбочці, біля ліжка, стояли фрукти і сік, а у вазі квіти. На стінах були картини. Перша думка, що промайнула в голові Джима, - чи все гаразд з Меліндою. Він не знав: де вона, що з нею і чи жива  і взагалі. Це  його дуже непокоїло.

• Нарешті ти прийшов до тями, - пролунав чийсь голос, із-за дверей, що відчинялися. Добряче придивившись, Джим побачив знайоме обличчя. Це був Мартін Фрімен, той чоловік, з яким говорила Мелінда кількома тижнями раніше.
• Що ви тут робите? – запитав Джим, трохи піднявши голову.
• Відвідував тебе вчора, але лікарі дали тобі сильне знеболювальне, ти заснув, - сівши на крісло поблизу ліжка, сказав Мартін.
• Тоді зрозуміло, чому я не відчуваю ніякого болю. Скажіть, що трапилось з Меліндою? – стривоженим тоном, говорив Джим.
• З нею все гаразд, просто декілька подряпин на голові, навіть струсу немає,  на відміну від тебе… тобі досить добре дісталося.
• Де вона? -  підхоплюючись із ліжка, закричав Джим.
• Вона в сусідній палаті, лікарі ще візьмуть у неї деякі аналізи і сьогодні випишуть, а ти побудеш тут ще кілька днів, – стримано відказав Мартін.
• Що-о?! Ні, я не можу, я маю допомогти їй у пошуках тітки. Це безглуздя! Я  добре почуваюся! Я  пообіцяв їй що не покину її!

  В голосі Джима відчувалася рішучість. Він ніколи не порушував свої обіцянки і зараз цього робити не збирався.

• Я все розумію, але ти добре почуваєшся, тому що тобі дали знеболювальне, а не тому, що в тебе нічого не болить. Давай ти побудеш трохи в лікарні, а потім вже  їй допомагатимеш, а поки що я побуду замість тебе, - з посмішкою говорив Мартін.
• В якому розумінні замість мене? Зі мною все гаразд, я хочу побачити Мелінду і пояснити їй все.
• Ні, це не можливо, тобі не можна вставати. Травма плеча досить серйозна річ. І взагалі, тобі потрібний спокій, – так само стримано відказав Мартін, але в його голосі були ледь помітні нотки злості.
• Я буду спокійний, лише поруч з Меліндою! Коли знатиму, що вона в безпеці…
• Угамуйся, хлопче! Вона буде в безпеці. Скоро відкриє в собі силу хранительки, а що ти зможеш зробити? Ти - простий смертний, який навіть не може захистити себе від аварії! – зі злістю, відказав Мартін. Він встав із крісла і пройшовся по кімнаті.
• Хто дав вам право так зі мною розмовляти?! Я - власник своєї долі! Тільки  я вирішую,  якою  вона буде! Якщо  сказав, що хочу допомагати Мелінді, то так і буде! Навіть   ціною свого життя! Я ясно висловлюю свою думку? Чи, може, мені ще раз повторити?

Мартіну здалось, що  ще мить – і Джим просто вибухне від люті.

• Ні, достатньо. Це все, що я хотів почути від тебе. Тепер я напевно знаю, що ти обраний допомогти Мелінді у виконанні її місії. Це була маленька перевірка, і ти її успішно пройшов. І ще одне: тобі можна вставати з ліжка, не така вже це і серйозна травма, просто вивих і все.
• Що?!? Це була перевірка?!? Як ви посміли?! – закричав Джим.
• Заспокойся,  просто хотів дізнатися дещо і це дізнався. Можеш відвідати Мелінду.

Джим подивився на нього і мовчки спробував встати,  але так як він тільки-но опритомнів, то тіло його ще не слухалось. У цей момент до палати зайшла Мелінда.

• Як ти? – запитала вона.
• Добре, плече  майже не болить. Ти як? У  тебе все гаразд?- стривожено говорив хлопець.
• Так, в мене все добре, трошки голова болить, але лікар сказав, що це нормально. От машину шкода, взагалі лише запчастини залишилися.
• Не хвилюйся через дрібницю, машину можна будь-коли придбати, а от здоров’я тільки одне.

До палати зайшов лікар. Він був одягнутий в білий халат, тримав папку  і статоскоп  в руках.

• Як ви почуваєтесь? – запитав лікар.
• Досить непогано, - стримано відказав Джим.
• Давайте я ще раз вас огляну, вам необхідно здати декілька аналізів і пройти томографію, для того щоб ми переконались, що ви пошкодили тільки плече.
• Добре, але скажіть, коли ви мене відпустите додому?
• Напевно, як тільки буду впевнений, що вашому здоров’ю ніщо не загрожує.

Лікар почав оглядати хворого. Через декілька хвилин мовчання, він  з упевненістю заявив, що це вивих і струсу не має. Як тільки лікар зібрався йти, Джим з благальним поглядом  знову невпевнено запитав, чи може він приписати якісь ліки і просто його відпустити. На що той заперечливо помахав головою і пішов геть.

• Бачиш, лікар не хоче, щоб з тобою щось трапилось, і має тебе перевірити. Як тільки будуть готові всі аналізи, я заберу тебе звідси і все буде гаразд.
• Добре, але мені здається, що це буде не скоро.
• Не сперечайся, вони роблять аналізи швидко, тим паче лікар сказав, що це лише вивих і струсу немає, так що просто декілька днів відпочинь.
• А як же ти?...
• А я про неї подбаю!- перервав їхню розмову Мартін.
• Відпочивай, а ми завтра до тебе знову прийдемо, домовились? – запитала Мелінда.
• Все-таки мені це не подобається! Що  ти будеш робити?
• Обіцяю:  без тебе нічого не робитиму, але навіть якщо щось зроблю, то ти про це дізнаєшся першим!