5. В пошуках істини

Глава 5

У  пошуках істини

• Я знайшов інформацію про них! А в тебе є щось? - прокричав хлопець на весь будинок, зачиняючи двері.
• Так, є, але цього дуже мало. Знаю  про них тільки те, що вони жреці кельтських племен. Більше нічого корисного  не змогла знайти. А в тебе? – спускаючись сходами, відповіла дівчина.
• Я був в бібліотеці і знайшов там книгу під назвою «Даркнесс»,  це в перекладі  означає…, - почав говорити Джим, дістаючи із рюкзака давню енциклопедію. 
• …«темрява». То, що в ній?- перебила його Мелінда, беручи в руки книгу.
• Це книга про різні міфологічні істоти. Тут можна дізнатись і про ругару, банші, оборотнів, вампірів, химер та багатьох інших дивних створінь. Також є розділ про магів, зокрема про друїдів.
• О-о-о… це вже стає цікаво. Що там про  них пишуть?
• Все те, що ти дізналася в інтернеті, але є досить цікава річ. Останій друїд помер ще за часів сина Артура. Чесно кажучи, я думав, що всі ці фантастичні істоти, наприклад, маги - безсмертні, але, як виявилось, це не так.
• Ну, якщо останній друїд помер, тоді чому моя мама залишила цей лист?
• Не знаю, може вона помилилася?
• Не думаю. Вона мусила когось знати. Можливо, потрібно прочитати про символи, може, так нам вдасться зрозуміти, де і як їх можна знайти?
• Тут зазначено, що основними символами кельтів, і в цілому друїдів, були трикселіон, п’ятилисник, кельтський хрест.
• Тож нам потрібно шукати ці символи, аби можна було знайти друїда?
• Та виходить, що так.
• Я раніше десь бачила трикселіон, але не можу згадати де!
• Ти знаєш, що він означає?
• Так знаю. Це символ, який має три закручені спіралі. Кожна з них щось означає наприклад: мати, бабуся, онучка. Або АЛЬФА, БЕТА, ОМЕГА. З давніх часів люди вірили, що він захищає від зла. Це символ жіночого і чоловічого єдинства та сили.
• Звідки ти про все це знаєш?
• Я читаю.., -  посміхнувшись відповіла Мелінда.
• Хм-м-м,- стримано відказав Джим і, усміхнувшись, подумав: -Ти подобаєшся мені дедалі більше.
• У  мене є ще дещо. Цю річ я знайшла в спальні Аманди, вона випадково впала з шафи, точніше коробка таких самих фото. Але дивним є те, що в цій коробці лише одна така світлина.
• А інші? – сказав Джим, роздивляючись фотознімок.
• У  тому то й річ, це була єдина фотографія, на якій я знала хоча б когось, всі інші або аж із дивними предметами, або ж із взагалі невідомими мені людьми.
• Тут напис і цифри…
• Так, напис означає «пам’ятай про смерть», а що це за цифри -  я не маю жодної уяви.
• Ти знаєш, можливо, це варте нашої уваги. Я, звичайно, не займався раніше криптографією, але одне сказати можу точно - це шифр.
• Шифр? Жартуєш? Кому потрібно зашифровувати якусь фотографію?
• Можливо, тут зашифроване якесь послання твоїй тітці або ж мамі..
• Або мені…
• Так, можливо, і тобі…
• То що ж ми будемо робити?
• Не знаю, але я впевнений,  що ми його розгадаємо. А зараз нам треба трохи поїсти. В тебе є щось? – поставивши фото в рюкзак, промовив Джим.
• Ні, на жаль, нема.
• То, може, сходимо в якесь кафе?
• Можна, я знаю одне поблизу. І кухня там смачна, – усміхнувшись, відказала дівчина.
• Добре, тоді збирайся, я тебе почекаю.

Мелінда пішла у свою кімнату, а Джим тим часом присів на диван. Після  його переїзду в інше місто, часті походи в кафе разом довелося скасувати. Частіше за все Джим був зайнятий, тому розмовляли вони тільки по телефону.

Мелінда вирішила вдягнутись вишукано. Відкривши шафу, вона  довго не могла вибрати, що саме буде доречним. Прикладаючи кожну річ до себе, Мелінда дивидась у дзеркало й розуміла, що це не те, чого вона хоче. Тут їй на очі потрапило чорне плаття. Вона приміряла його до тіла і підійшла до дзеркала. На обличчі з’явилась усмішка. Але залишилось ще підібрати туфлі. Мелінда не хотіла, щоб Джим її  довго чекав, тому швидко взяла перші, які потрапили під руку, поправила макіяж і зачіску.

• Все, я готова, - промовила вона собі і стримано вийшла з кімнати. Побачивши, що Мелінда уже йде, Джим підвівся з дивану. В його погляді загорівся блиск. Вона виглядала настільки прекрасно, що Джимові здалось, що його серце ось-ось зупиниться.
• Ти чудово виглядаєш, – сказав той.
• Дякую, давно не оновлювала свій гардероб, плаття не здається дуже старим?
• Ні, що ти! Сукня гарна. Вона підходить до твоїх очей…
• О-о, дякую. То, може, ми вже підемо?! – зацікавленим поглядом подивилась дівчина.
• Так, ходімо! – захоплено відказав хлопець.