VIII

Тут же з’явилося повідомлення про причини несподіваного галасу, і «Маяк» швидко побіг до головного комп’ютера. Видно було, що інформація, яку він отримав, дуже його занепокоїла. Схопившись руками за голову, він з нотками відчаю у голосі вигукнув:

– Біда! Страшна біда знову занапастили океан! Я впевнений, що все це не випадковість. Точно не випадковість! Стався величезний вибух на буровій платформі у Мексиканській затоці. На глибині півтора кілометра відбувається безперервний витік сирої нафти, й у чорні масні плями щосекунди потрапляють невинні морські мешканці. Вони потребують негайної допомоги

 Зіставивши дані супутників, старий продовжив:

 – Риби задихаються від нестачі кисню, а птахи, випадково намочивши крила, більше не можуть злетіти. Усе може спалахнути будь-якої миті. Зволікати не можна! Швидко підіймаємося наверх!

– А що робити нам? У нас немає костюмів! – не зважаючи на метушню, спитала я.

– Ох, правда! Зовсім вилетіло з голови! Марто, тримай свій зелений костюм, а з навігацією, якою він оснащений, ознайомишся вже під час рятувальної місії. Ти неодмінно відчуєш своє призначення.

 – Як… відчую? Що це означає, поясніть!

Та «Маяк» більше нічого не сказав. Він тільки взяв останній костюм-хамелеон і швидко тицьнув його хлопчику з Токіо, імені якого ми ще не знали. Одягнувши костюм, хлопець став майже невидимим, адже легко переймав колір речей, біля яких був.

 Ми вибігли по східцях на вже знайому стежку і спинилися. Було трішки дивно, бо з того часу, як я покинула рідне село, сонце не зрушило з місця, а наче застрягло у хмарах. Небо заполонили птахи і, гучно цвірінькаючи, сповіщали про біду.

– Білле! Чансудо! Ви першими підете туди. Ти, хлопче, – звернувся до Білла «Маяк», – зробиш водяний вир та у нейронній капсулі опустишся на морське дно, знайдеш місце витікання нафти і залатаєш пробоїну з допомогою 3D-принтера. Усе необхідне – у твоєму щиті. А твоєї допомоги, Чансудо, потребують морські мешканці затоки. Тебе чекає багато роботи, решта команди,  допомагатимете швидше усунути наслідки катастрофи.

 – Ашоте, приборкавши і скерувавши вітри, жени чорні хвилі у бік берега, – командував дідусь. – Фіруне, Абхею, ви не раз бачили забруднену землю, а тепер маєте знайти спосіб очистити її. Дівчатка допомагатимуть лікувати і рятувати постраждалих.

 – Командо, до роботи! – скомандував «Маяк». Цей наказ пролунав з такою натхненною інтонацією, що всі миттю кинулися виконувати завдання.