Перед могилою стояв отець Андрій, а поруч із ним Єва. Замість стовпчика, поставили хреста. Могилу, після ексгумації перенесли, до інших. Священник закінчив обряд поховання і відійшов. Він бачив Орисю, яка стояла над своєю труною. Але тепер вона усміхалась. Дівчина вдячно кивнула Андрію і, після того, як останні грудки землі накрили могилу, зникла. Не одразу. Спочатку її образ став нечітким, напів прозорим. А тоді Орися немовби розчинилась у повітрі.
–Спочивай у мирі, – прошепотів отець Андрій.
–Дякую вам, отче, – на очах Єви забриніли сльози.
–Тепер її душа упокоїться. Це було її останнє прохання. Орися промовила свою останню молитву.
–Так, – кивнула дівчина. – Кожен отримав того, чого заслуговував. Вранці поліція заарештувала бабу Ірку. Вона зізналась у скоєному.
–Що посієш, те й пожнеш, - відповів Андрій.