Розділ 2. Пошук істини

Уже наступного ранку Євгенія сиділа в обласній бібліотеці і після листа вона не вірила у збіги, особливо якщо існувала бодай найменша можливість знайти пояснення всьому раціональним шляхом, то мала його знайти.

Великі панорамні вікна пропускали м'яке ранкове світло і між високими дерев'яними стелажами панувала майже церковна тиша, яку порушував тихий шелест сторінок.

Відкривши ноутбук Євгенія у пошуковому рядку набрала лише два слова: Маєток Воронних. Результатів було небагато: декілька туристичних статей, якась стара фотографія та коротка історична довідка, а ще одна газетна замітка семирічної давності: Кривава трагедія поблизу покинутого маєтку на Закарпатті.

Євгенія пробіглась поглядом по рядках та відкрила цю суху статтю. Описувалось про п'ятеро молодих людей, що вирішили провести ніч у покинутому будинку та до ранку дожив лише один. Цього хлопця знайшли непритомним за кількасот метрів від воріт. Він повторював лише одну фразу:

"Вона ще всередині..."

Розуміючи, що поліція не знайшла жодної жінки, ну і звісно справу швидко закрили. Офіційна причина: масова паніка, алкоголь і взаємне насильство. Далі йшло лише сухе повідомлення без подробиць, не було фотографій, таке враження, що хтось поспішав поставити крапку.

Євгенія повільно провела пальцями по пожовклих сторінках архівної книги. Папір був шорсткий, краї місцями обгорілі, мов колись документи намагалися знищити. Бібліотекар лише мовчки поставив перед нею ще кілька коробок.

— Про маєток майже нічого не залишилося, — сказав він. — Те, що є... дивом пережило час.

Вона відкрила першу теку.

1991 рік: "Самогубство місцевого священника". На першій сторінці скупа коротка газетна стаття.

"Отець Мирослав був знайдений повішеним на старому дубі біля маєтку Воронних."

Офіційна причина смерті, це самогубство, але вже в наступному документі показання селянина повністю суперечили висновку слідства.

"Я бачив його за день до смерті, чомусь був дуже наляканий і повторював, що будинок не пустує. Казав, ніби хтось сповідався йому цілу ніч... тільки голос лунав не з-за дверей сповідальні, а зі стіни."

Євгенія насупилася... далі розмита фотографія. Виднівся дуб, міцна мотузка і порожній погляд священника, а на звороті хтось простим олівцем написав лише два слова:

"Очі відкриті."

Чому? Що стало причиною? Так коротко та незрозуміло...

1998 рік: "Зникнення сім'ї доглядача". Невелика замітка, будинок був зачинений зсередини та на столі залишилася вечеря. У дитячій кімнаті лежала відкрита книжка, а чай ще не встиг охолонути. Містично люди просто... зникли. Не було ні крові, слідів боротьби і відбитків. Поліцейський рапорт закінчувався дивною фразою:

"Створюється враження, що всі мешканці одночасно залишили будинок за власним бажанням."

Євгенія перечитала речення тричі. За власним бажанням? Серед ночі? Залишивши взуття, документи, гроші та навіть немовляче ліжечко.

2005 рік: "Пожежа у східному крилі".На фотографіях усе виглядало дивно. Було видно полум'я, що  знищило тільки одну кімнату і навколо навіть шпалери залишилися неушкодженими. У висновку експерта чорним по білому:

"Осередок займання встановити не вдалося."

Нижче... маленька приписка іншою ручкою.

"Стіни горіли зсередини."

Євгенія завмерла. Тобто стіни... горіли? Що це?.. так не буває.

2012 рік: "Безвісти зник історик Дмитро Коваль". Він досліджував рід Воронних і за три місяці до зникнення взяв в архіві понад сорок справ. Жодної не повернув, у квартирі знайшли лише відкритий ноутбук, а на екрані було надруковано одне речення.

"Вони не померли."

Ніхто так і не зрозумів, кого він мав на увазі, тіла не знайшли, людину теж... лише автомобіль припаркований біля воріт маєтку, дверцята були відчинені та ключі лежали в замку запалювання.

2019 рік: "Різанина біля маєтку".Ця справа виявилася найтовстішою. Описувалось про п'ятеро студентів, навчались на курсі історії, початок практики. Вони вирішили провести ніч у покинутому маєтку, а вже до світанку поліція знайшла чотири тіла. П'ятий вижив. Говорив двадцятидворічний хлопець.

Усі наступні сторінки займали його свідчення. Євгенія читала повільно, не розуміючи зв'язку між словами та подіями.

"Ми не сварилися. Ніхто ні на кого не нападав. Почувши, як нагорі хтось ходить та потім Олена сказала, що бачила свою маму.Максим побіг за нею, світло згасло, а я більше нічого не пам'ятаю."

Поліція вирішила, що хлопець перебуває у стані гострого психозу і справу закрили, а наприкінці теки лежала довідка психіатричної лікарні.

"Пацієнт відмовляється дивитися у дзеркала."

Причина?

"Стверджує, що іноді бачить там людей, яких більше немає серед живих."

Тож Євгенія відклала останній документ, у голові почав вимальовуватися дивний ланцюг. Кожні сім років і щоразу хтось стикався з маєтком та офіційне пояснення було простим: самогубство, втеча, пожежа, зникнення, убивство, але жодна справа не відповідала на головне запитання.