Остання гра
Розділ 6
Через якісь п'ятнадцять хвилин. Ці документи були у мене. Її ріст,вік,навіть перші кроки. Живе одна з сестрою. Мені необхідно все таки пройтись. Але її образ не виходив з голови. Аеліна. Хотілось би ще побачити цю місцеву. Ноги знов привели мене до моря. І я завмер. Вона. Моя Аеліна сяє краще сонця, місяця чи зірки. Її волосся коливається зі сторони в сторону. В цей момент дівчина виглядала казковіше й величніше придворної дами.
-Мила дівчина. Чи можна зіставити вам компанію?- запитався я.
Вона смутилась,але відмовила моїй пропозиції. Я збився з пантелику. Мені завжди давали те що я хочу з дитинства. Я посміхнувся і вона пішла далі по берегу. Якщо не милістю то хитрістю. Розумію, що мамінька такого союзу не допустить.
До мене підійшов слуга. Він просягнув біленьку скрипку. Взявши її у нього я почав грати. Забувши про усе окрім неї.
#7180 в Любовні романи
#1636 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 13.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
