Остання гра
Розділ 5
Наткувшись на дорогу я дійшов до моря. Спокійний вид, шум хвиль. Це містечко немов казка пролунало у моїй голові. Я відчув себе живим. Ніякої королівської роботи, балів, танців. Лише я і тиша. Мені не дає спокою одне. Та дівчина з ярмарку. Вона затуманила мої думки. Чому ж я купив ці яйця. Невже мені стало шкода її. Лише одна думка про те що вона засмутиться ранить мене. Невже це відчуття й до мене прийшло? Ніяк ні. Я з королівської родини. Хотів би я ще побути в тишині. Але мене гукнули:
-Ваша Величність. Нарешті ми вас знайшли- сказав пан Мит. По його вигляду видно , що він був знервований і переляканий- Я дуже переживав , що ви загубилися.
-Пан Мит. Я перепрошую , що недочекався вас. Просто відправився на короткий огляд- відповів йому я.
Він видихнув. Й продовжив говорити мій розпорядок дня. Я послухав, але різко мене осінило.
-Пан Мит , а ви маєте про усіх місцевих записи або документи?- запитався я.
-Звичайно принц Крістіан- відповів він.
Я попросив доступ до документів. Щоб віднайти її резюме.
#6807 в Любовні романи
#1600 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
