частина 5

Розділ 11. Потік

Тео

Поріг, Земля. Тиша — теж зв’язок. — Д. Р.

Нічна зміна в радіорубці була найкращою зміною в колонії, і ніхто, крім Тео, про це не здогадувався, бо ніхто, крім Тео, не сидів на ній чотири роки поспіль.

Уночі ніхто нічого не просив. Графік був порожній, антена стояла в нічній позиції, а датчики з усієї колонії сходилися на один екран, зелений від краю до краю, і Тео дивився на нього так, як інші люди дивляться на акваріум: без мети, заспокоюючись від того, що там щось живе й нічого не відбувається.

Він поставив у навушники запис марсіанського шуму, зроблений торік під час бурі, коли антена ловила розряди в пилу. Тріск, шелест, довгий низький гул, наче хтось дуже далеко дмухає в пляшку. Тео вважав це найкращою музикою в Сонячній системі. Ніхто з ним не погоджувався, і це його цілком влаштовувало.

О 01:40 він доїв буряки.

О 02:00 подзвонили з енергетики: третій контур, тиск. Не аварія, просто хай запишуть.

— Записав, — сказав Тео.

— Ти там не спиш?

— Ні. Сплю. Тобто… ні.

— Зрозумів. Спи далі.

Він так і не зрозумів, чи це був жарт. Записав у журнал: «02:00. Енергетика. 3-й контур, тиск. Не аварія». Подумав і дописав: «Сказали спати».

О 02:15 на екрані з’явився рядок від командирського термінала: Адам почав «перевірку резервного каналу». Тео знав про ці перевірки, бо бачив їх у журналі щоранку, і знав, що вони закінчуються однаково, і ніколи не питав, навіщо вони щоночі. У колонії було багато речей, про які ніхто не питав, і Тео думав, що це й називається домом.

* * *

О 03:08 один рядок на екрані став жовтим.

Тео спершу цього не помітив. Він дивився в блокнот, на «0,8 с» і на своє «Чому?», яке так і стояло без відповіді, а під ним на «О. — креслення бака», і на закреслене одною рискою «Навіщо?». Потім щось на краю зору змінило колір, як світлофор, якого він ніколи не бачив наживо, і він підвів голову.

«ВЕРТАННЯ / ПАЛИВНА МАГІСТРАЛЬ Б / ПОТІК: 4,2 л/с».

Він дивився на цифру.

Магістраль Б вела від сховища окиснювача до бака ракети. Вона була перекрита дев’ятнадцять років, від самої висадки, відколи ракету законсервували з порожнім баком. Тео знав це напевно, бо сам щотижня ставив біля неї позначку «перекрита, без змін».

4,2 л/с. 4,3. 4,2.

Хтось перекачував окиснювач у бак.

Він вивів камеру ангара. Камера показувала сірий шум: вона не працювала пів року, і Тео тричі подавав заявку на ремонт, і тричі заявку відкладали, бо камера в ангарі, куди ніхто, крім Олени, не ходив, не була пріоритетом.

Він вивів журнал доступу.

03:01. Шлюз ангара відчинено. Ключ службовий, рівень 1.

Рівень 1 у колонії мали двоє людей.

Тео відкинувся на стільці, і стілець рипнув так голосно, що він здригнувся.

* * *

Кнопка внутрішнього зв’язку була ліворуч від екрана, під пальцем, там, де вона була завжди. Він натискав її тисячі разів. «Адаме, є пакет». «Олено, погода на вікно». «Ніно, у третьому модулі датчик СО, мабуть, збій».

Він поклав на неї палець.

Кому?

Якщо Адамові, а це Адам?

Якщо Олені, а це Олена?

Якщо Ніні, вона підніме всю колонію, і скаже «бачите», і скаже «хтось готує втечу», і завтра в їдальні буде не голосування, а суд, і на суді спитають, хто перший побачив, і відповідь буде: Тео, і Тео мовчав тридцять хвилин, перш ніж натиснути.

Кнопка була трохи тепла від стійки, що стояла під нею.

4,1 л/с. 4,2.

Він прибрав палець.

Поклав знову.

Прибрав і підсунув обидві долоні під себе, на стілець, як у дитинстві, коли мама казала не чіпати, а дуже хотілося.

* * *

Потік тривав до 04:36.

Тео дивився весь цей час, і, дивлячись, порахував, скільки перекачали: близько двадцяти двох тонн. Майже половина бака.

О 04:36 рядок став зеленим. «ПОТІК: 0».

О 04:51 журнал доступу записав: «Шлюз ангара зачинено. Ключ службовий, рівень 1».

Він сидів до ранку. Марсіанський шум у навушниках скінчився, і він не ввімкнув його знову, а слухав вентиляцію, і вентиляція звучала так само, як завжди, наче нічого не сталося, і це було найдивніше.

О 06:30 прийшла денна зміна: Рая, з двома новими стаканчиками розсади.

— Як ніч? — спитала вона, ставлячи їх на стійку.

Тео дивився на екран. Рядок магістралі Б був зелений.

— Тихо, — сказав він.

Він відкрив журнал зміни й написав: «Без подій». Потім знайшов графу магістралі Б і поставив біля неї позначку, як щотижня.

«Перекрита, без змін».