8.1 За водою...

Ліс, через який був шлях Сови, зустрів її не так, як завжди. Води не надто широкої, але глибокої О'сени були преспокійними, ідеально гладкими, мов поверхня дзеркала, чого раніше ніколи не було. Роззирнувшись, птаха не побачила нічого надприроднього на перший погляд, та придивившись до поверхні води здивувалася її течії, яка різко й часто змінювала течію. Вона мала б текти до Внутрішнього моря, а не в протилежну йому сторону. 

Зірвавшись з гілки Саян полетіла за течією. Яким же було її здивування, коли перед собою побачила мале дитя. Хлопчик сидів біля невеликих валунців і грався водами О'сени. Її хвилі тяглися до маленьких долонь, витягуючись у різноманітні безформенні фігури вертикально над своєю поверхнею. Охоплювали малюка, мов руками, з усіх сторін, пестячи його шию, спину, а він по черзі торкався їх і заливався дзвінким сміхом. Його молочний кучерявий чубчик стирчав у різні сторони, додаючи малечі смішного й водночас не земного образу.

 Саян мимоволі замилувалася ним. На вигляд дитяті було не більше трьох рочків, а магія, яку він зараз демонстрував, була далеко не на його вік.

Пірната швидко й пильно оглянула округу, а потім знову перевела погляд на малюка. Хто він, цей дивний маленький Маг стихії води?

- Сабіре! - Почула з-за куща дитячий голосочок. Ще один хлопчинка був не стільки розгніваний, скільки образливий. - Я ж просив тебе від мене не відходити. Якщо мама дізнається, вона мене лаятиме!

Малюк тихо видихнув і звільнився з водних обіймів. Підбігши до старшого, взяв його за руку й обоє направилися по ледь примітній стежині.

Прослідкувавши за дітьми, Анна не аби як здивувалася, побачивши на невеличкій галявинці маленьку хатину, поруч з якою поралася молода жінка. Біля неї гралися ще двоє малих хлопчаків. В її брудному обличчі Саян впізнала ту ж багатодітну дівицю, котру більше двох років тому залишила в Зеллісі з малими дітьми. Ту, котра втікала від воїнів Януса. Отже їй таки вдалося зберегти життя. Анна прискіпливо почала оглядати жінку з ніг до голови, та вловити хоч якусь магічну ауру їй не вдалося.

"Невже вона відмовилася від своєї сили?" - Здогадкою майнула думка в голові птаха. 

Анна роздивлялася – найменший хлопчик аж надто відрізнявся від своїх старших братів і не лише зовнішністю. На свій вік він був надто говірким і допитливим, а ще Саян зрозуміла, що його магія притягує до себе магнітом. Ох, як же їй хотілося зустрітися з цією дитиною, Сабіром, віч-на-віч в лісі. Просидівши на густій ліщині до перших сутінок, нарешті тихо знялася й полетіла. Тепер вона знала де шукати це дитя, вона неодмінно повернеться до нього, потрібно лише знайти внуча...