7.3

ГНІЗДО ЕРНСІВ

Аріан сприйняв звістку про Ліану так, ніби він знав про її перебування, та лише глибока зморшка на лобі видавала його хвилювання, а кутик губи несміливо сіпнувся в подобі усмішки.

- Я зроблю все, що в моїх силах аби знищити Її з магічного світу, Анно. - Він винно, всього лише на мить, мазьнув по Наступниці поглядом.

- Скажи відверто. Ти підозрював у викраденні Ліани саме Тоґо?- І екс-імператор кивнув. - Тепер потрібно лише знайти його.

- Це надто складно. Він... Його сила надто сильна і невідчутна для мене. Я ніколи не думав, що він виявиться сильнішим... - Ернс видимо зціпив зуби.

- Його клятва мені, дає можливість чути "своїх" на відстані, тільки...

- Ніяких тільки Анно! - Ти залишишся тут! І не станеш себе підставляти! Життя Крістіани й Маргарет залежить від твого життя! Але життя, а не смерті, Анно!

От таким його Анна дійсно ніколи не бачила... Одночасно з диким вогнем в очах ящіра палахкотіла не лише злість, роздратування, а й безсилля, що було характерним для емоційного виснаження.

- Мені потрібно лише торкнутися ґрунту. - Тихо але проникливим тоном мовила.

- Я знаю! Та не можу тобі цього дозволити.

- Для цього мені достатньо буде вийти на вершину цієї скелі, Аріане! От тільки зовні!..

- Все одно це ризиковано, Анно!- Він лише на мить відвів очі, аби знову схреститися з нею поглядом. Вона розуміла, що їй не вистояти в цій словесній битві. Він не дозволить.

- Аріане! За хмарами вона мене не відчуває, то чим ризиковано буде ступити лише на мить на верхівку В'єри?

- Ти пошлеш свій імпульс по всій планеті!.. - Аріан був на межі зриву.

Вона відступила. Визнала, що він, як завжди, передбачливіший за неї. Оминувши конфлікт, Анна театрально ступила крок назад і опустила голову в поклоні, демонструючи покірність, на що той роздратовано видихнув, і його пекельно-важкий подих ледь не спопелив невагому прозору тюль.

- Ти вільна в своїх діях Анно і я не повелитель тобі, та я не хочу аби ти потім кляла себе за необачність. Наслідки цих дій, не можуть, а будуть плачевні.

- Ти правий безперечно, та є ще дещо... Маргарет поневолена без дитяти. Або ж вона його зуміла сховати до того, як попала в руки Мелітани, або ж Відьма його тримає в інших умовах за для своїх цілей... Допоможи його знайти.

Ернс отетерів.

Він розумів що знайти новонароджене дитя в цьому світі все одно, що знайти голку в копиці сіна, але... Знаючи приблизний маршрут Марго, все ж є надія.

Він вийшов не прощаючись. Просто через балконні двері, а там, перетворившись на Дракона, лусочки котрого так і переливалися під променями західного сонця кольорами живого полум'я, злетів у небеса.

Не знайшовши собі належного заняття Анна теж оминула вхідні двері і вилетіла слідом...

ПОНЕВОЛЕНІ

-... Я не думаю, що мама нас знайде живими. - Тихо зітхала Крістіана.

 По ній було видно, як вона втрачає надію, а з нею й життєву силу. Дівчина була зламана. В очах, в яких завжди блистілі іскринки щастя й бажання, зараз була зневіра, ніби вони, окрім цих стін, ніколи не знали іншого життя. Крісі сиділа на вогкій кам'яній підлозі, як мале дитя, безсило обійнявши свої колінця. 

В цей момент, Сові, котра спостерігала за ними в ту саму широку щілину, хотілося крикнути "я тут!", влетіти й вперше відкритися перед ними, довірити свою таємницю перевтілення, та зупиняла магічна клятва Аріану й самій Далі, де вона чітко поклялася жити. Заради них...

- Не думай так, сестро. Мати завжди знає де її дитя... вона його відчуває навіть попри чуже магічне плетіння. - Сумовито мовила молодша донька, точно так, як і старша, обіймаючи свої коліна, дивлячись, ніби крізь стіну, кудись в далечінь...

З тих пір, як Анна знайшла доньок, промайнуло два з половиною роки. Жодних подібних фраз від полонянок не було, а тут така впевнена відповідь Маргарет. Саян лише зараз, як під призмою, глянула на свою молодшу доньку - вона сиділа в очікуванні, а не в скорботі, а значить, вона точно знала що її дитя в безпеці.

Анна ризикнула, налаштувалася на ментальний зв'язок з Марго, та вочевидь стіни Замку наскрізь були просочені магією Ергелів, бо ментально магія була обірвана майже одразу. 

Що ж, сказаного молодою матір'ю було достатньо.

Потоптавшись і прислухавшись до навколишнього середовища, яке нічого страшного не передвіщало, злетіла з кам'яного виступу...