1.5 Спомини

АННА

Ніякі раціональні думки не відволікали від жахливої реальності. Навіть уява Маргарет у захисті й комфорті не задовольняла саму потребу бачити її та чути.Тепер Наступниця як ніколи чітко усвідомила наслідки початку кінця.

В голові дзиґою нескінченно крутила інформацію і осмислювала наступні дії. Імена можливих зрадників жалили мізки та переймали увагу. 

Дейр Тріальд - покидьок, який скористався незахищеністю Маргарет. Але він не зрадник. Він просто егоїст! Цинічна сволота, яка думає лише про свої власні амбіції!

Крак Дугран - цілитель з палацу, маг з набутою силою, який зараз займає місце в Альянсі чаклунів на іншій стороні планети.  На околиці Сінельпа , де знаходиться замок їх верховного, знайшли мертвим якогось темного. За описом, то був Даміер Денерис, один із приплічників Мелітани, про якого говорив Вітор. Крак посів його місце на третій день після поховань того. 

Меєра - зникла без вістей разом з Ліаною, одначе ніхто не знає й досі чи вони разом. Дівчину підозрюють у вбивстві Одді та Місіди, які мали зайняти місця поруч з Графом та Рейном у зазначений час на балу. Обох служниць знайшли мертвими у кімнатах прислуги на першому поверсі палацу, але ніхто з персоналу не бачив коли і як вони туди зайшли. Чи, можливо їх туди перемістили? Якщо так то хто?

Тоґо - цього воїна  вона найменше підозрювала, але деякі факти виставляли його зі сторони противників, ворогів. Чому він залишив пост на Фат'єра, який мав зовсім інші обов'язки навіть поруч з ним? І те що він не доповів вчасно про зміни ілюзії, вихід із зала Гісті, та Дуграна, котрий забрав із собою Фаатума - його робить винним. Та попри всі приписані йому підозри, визнавати вовка зрадником не хотілося.

Фаатум Фат'єр - ні. Це виключено однозначно і безповоротно. Цей вогняний сам потребував підтримки в її обличчі. Він поклявся не на крові, а кров'ю! Вона б відчула брехню до зради.

Деміан Денерис. Це ім'я випливало серед інших фактів, як суха колода на поверхню течії. Куди чаклун дівся серед балу, і коли? Навіть всюдисущий Акхін не відає...

-Ти маєш залишатися мертвою для всіх. - Розбив думки Аріан, мов камінь кинув в воду і по поверхні дум пішли брижі, розганяючи картинки майже складеної розгадки їхніх бід.

-Я не можу залишатися осторонь, бездіяти тоді, коли сама в усьому винна. Я маю знайти хоча б Нейру.

Болісна гримаса спотворила обличчя обох. Відраза проявила себе з жіночого обличчя в дзеркалі навпроти, в якому і він, і вона читали думки один одного. Дівчинка теж була під підозрою, бо ж вона Аґіеррі - єдина з перевертнів, хто має темну магію і дар бачення крізь простір, а цим реально могли скористатися недруги як Саян, так і Повелителя. Те що мала не могла бути серед біля палацу в момент балу по власній волі – очевидно. Щось змусило її пробратися проти ночі в палац, залишити схов і явитися в пік небезпеки...

-Жоден з них не має знати що ти жива, Анно. Інакше... Боюся навіть уявити. На тобі тримається світло і життя Джерел. Ти остання спадкоємиця Далі. 

-Але чому мої діти не успадкували цей статус Наступниці!? - Роздратовано й навіть гнівно мотнула головою, противлячись пророцтву Нейри. - Адже завжди силу нащадків успадковували їх діти!

-Н-не знаю. Для мене це така ж загадка як і для тебе. - Його зір і на мить не торкнувся її обличчя, продовжуючи роздивлятися мармурову підлогу.

-Вам варто задуматися над тим, як звільнити з полону Джерело, якщо ваша донька, Анно, дійсно ним являється. Вовченя в безперечній безпеці. Ним займуться мої довірені.

Опротестувати волю старого монарха було марнотратством власних сил та енергії,  а тому, що Анна, що Аріан, лише мовчки зробили висновок.

-Ваша донька зараз перебуває за сімома магічними щитами. - Красиві аквамаринові райдужки драконячих очей Алекса відбивали сонячне світло, дивилися прямо поперед себе рівнодушно й трохи зі зневагою, яка бреніла і в його голосі. - Особистий маєток Дейра Тріальда знаходиться на східному краю континенту, де хвилі Океануса торкають гори Гвадо. Між вершинами сипучих пісків.  Його оазис під куполом тиші, та щільної ілюзії, а магічний захист виставлений суцільною пеленою, ще за милю до садиби... 

-Яка розкіш. - Прийняла з викликом в голосі байдужу турботу Алекса.

- Я намагався зв'язатися з ним особисто та зв'язок постійно зривають, а на офіційні повідомлення ніяких відповідей. - Мовив винувато континентальний імператор.  - Та буду вдячний, якщо ти посприяєш переговорам, батьку.

Чоловік, який, до останнього слова сина стояв боком до співбесідників, вдивляючись у прозору далечінь вечірнього неба за прочиненим вікном, поволі повернувся і примружився вдивляючись в очі свого нащадка.

-Все що я можу зробити, це нагадати тобі хто дав йому титул і владу! Сину мій. - От тепер цинізм від нього повіяв мов віхола в морозний день, а погляд пробрав до кісток.