Останній із клану Фоулі

Ця історія бере свій початок в маленькому містечку Бандоран,що розташоване на північному заході Ірландії ,в гірському районі графства Донегол. В ній йтиметься про один із найдавніших кланів Бандорана, про клан Фоулі. Але для початку перенесемося за океан в “місто вітрів” Чикаго ,щоб зустрітися з останнім представником цього старовинного роду ,Стюартом Фоулі.

Стю саме повертався додому після важкого робочого дня, сьогодні йому на операційний стіл потрапив хлопець років 25-ти ,якому не пощастило розминутися з вантажівкою ,коли він вирішив поганяти цього прекрасного літнього дня на своєму Харлеї, в хлопця були серйозні переломи(коли він побачив того бідного хлопця,Стюарту спало на думку наче його закинули в кухонний комбайн, складалося враження що на ньому не було жодного живого місця, проте так воно і було):внутрішньо черепна травма та проламана грудна клітка, лікар Фоулі намагався зробити все,що в його силах, але бідолашний помер під час операції(це була не перша смерть яку Стюарт бачив у своєму житті, але кожного разу він переживав неймовірний розпач та лють,через те що Бог робить його безсилим в деякі моменти). Стюарт підходив до свого будинку №24 по Елджин стріт, де винаймав квартиру,коли його раптом охопив сильний смуток,він списав все на смерть пацієнта(але незабаром зрозуміє, що причина ховається далеко не в цьому).

Піднявшись на 7 поверх свого будинку та підійшовши до дверей з номером 45 і табличкою С.Фоулі, він побачив лист, який було покладено під його двері, це дуже здивувало Стюарта першою його думкою було:чому не поклали листа в поштову скриньку;та за нею прийшла наступна думка,яка прошепотіла йому,що певно цей лист надзвичайно важливий ,і той хто його відправив хотів,щоб я неодмінно прочитав його, як тільки лист буде доставлено до Чикаго. На конверті був адрес Бандорана, міста де Стю виріс, легенька посмішка з’явилася в кутиках його губ, коли він поринув в спогади про дитинство, про чарівні гори Бандорана, про свого улюбленого дядька Донована, який фактично замінив йому батьків,після того як їх не стало, в Донована Фоулі не було ні дітей, ні дружини,тому він віддавав всю свою любов маленькому Стюарту,і саме він став тим,хто наполіг на тому,щоб Стюарт покинув рідну Ірландію і навчався(а згодом і залишився) в штатах. Розірвавши конверт, він побачив на листі герб нотаріальної контори Бран і Сини,що являла собою літери Б і С на крилах чорного ворона, коли він почав читати листа, серце його стиснулося до розмірів горошини, а на очах проступили сльози, в листі йшлося про смерть його дядечка(а в голові проминула думка батька) Донована Фоулі.

Дорогому Стюарту Фоулі

Пане Фоулі, спішу вам повідомити дуже неприємну новину, ваш дядько Донован-Фіджеральд-Бріартак Фоулі скінчався в ранці 18.07.2011р,від сердечного нападу, тіло знайшла покоївка містера Фоулі,коли збиралася відкрити штори в його спальні.

На щастя хочу вам повідомити, пане Стюарте, що ваш дядечко залишив заповіт,в якому ви являєтеся спадкоємцем родинного замку Фоулі та трьох риболовних компаній по всій Ірландії. Надіюся на ваш швидкий приїзд, для оформлення похорон та узгодження всіх деталей заповіту.

З повагою Брандон Шоу.

Стюарт зайшов у квартиру,досі не вірячи тому, що він прочитав його розум відмовлявся вірити в смерть дядька, подивившись на календар він побачив, що сьогодні 20 число отже минуло вже два дні і йому потрібно,як найшвидше дістатися до Бандорана. Стюарт взяв телефон і набрав номер Чиказького аеропорту, на тому кінці дроту відповів ніжний милий голос,

- Чиказький національний аеропорт, я вас уважно слухаю

- Доброго вечора мем,скажіть, будь ласка коли найближчий рейс до Дубліна і взагалі чи є такий?

- одну хвилиночку пане….

- Фоулі

- зачекайте декілька секунд пане Фоулі, найближчий рейс до Дубліна відлітає завтра о 9:00

-це просто прекрасно(викрикнув Стю в слухавку)

-я мушу вас розчарувати пане Фоулі, всі квитки на нього заброньовані

-ні, тільки не це, ви не розумієте мені терміново потрібно в Ірландію

- вибачте містере, але немає вільних квитків, хоча зачекайте декілька хвилин

Стюарт Фоулі сидів в нервовому очікуванні понад п’ять хвилин,піт напруження ряснів на його обличчю..

-здається удача вам посміхається,містере Фоулі,один із пасажирів відмовився від заброньованого квитка в економ-класі, вам підходить?

-так, звісно що підходить,- радісно сказав Стюарт

-тоді я бронюю його за вами, скажіть своє ім’я пане Фоулі.

-Стюарт, дякую вам міс

на все добре пане Фоулі, не забудьте,що початок реєстрації на сорок хвилин раніше вильоту. Приємного вечора!

Мила пані з аеропорту поклала слухавку і Стюарт відчув невелике полегшення ,від того, що він полетить завтра до дому. Стюарт сидів в кріслі-гойдалці тримаючи в одній руці сигару, а в інший склянку домашнього віскі його дядька, яке він привіз до Стю,коли гостював в нього,декілька років тому, в пам’яті виринали різного роду спогади:

Це був холодний осінній ранок.13-ти річний Стю прокинувся,коли у двері його кімнати хтось легенько постукав, одразу ж після стуку в трішки прочинених дверях з’явилося усміхнене обличчя його дядька

-ти вже прокинувся Стю?

-дядьку Доноване, не називайте мене так я вже дорослий для таких імен.

Обличчя Донована посерйознішало і він промовив:

-ну що ж пане Стюарте, вибачте мене.

Після чого вони обидва вибухнули гучним реготом

-давай швидше одягайся бешкетнику, місіс Салліван приготувала твій улюблений омлет.

-уже біжу, сказав Стюарт.

Швидко одягнувши на себе джинси та джемпер ,Стю вийшов у величезний коридор(і опис його,як величезний це явно не перебільшення,бо він і справді був ВЕЛЕЧЕЗНИМ), який вів від західного крила родинного помістя Фоулів,на перший поверх,де знаходилися вітальня, їдальня(яка по своїм розмірам нічим не поступалася їдальні в школі,де вчився Стю),кабінет дядька та декілька кімнат для прислуги. Родовий замок Фоулів був старезним, дядько Донован розповідав малому Стью,що цей замок збудував перший з роду Фоулі, рижобородий Дункан Фоулі ще в 14 столітті, хоч замок і виглядав дуже похмурим та холодним ззовні, він був теплим, а те що знаходилося в середині нього,змушувало тих,хто бував тут вперше, ходити з роззявленими майже до самої підлоги ротами, стіни були прикрашені великою кількістю багато вишитих гобеленів, на яких зображувалися різноманітні картини починаючи від битв(за словами його дядька то ці битви були особливими,вони були за свободу Ірландії, від гніту Англійської корони, а ще більш особливими ці битви робило те що Ірландським військом керував Гофрейдх Фоулі,одна з самих видатних осіб цього роду). Також багато гобеленів було на тему полювання, адже родина Фоулі славилася своєю пристрастю до полювання.