Небо над Салхаріном сяяло чистотою, якої не бачили з часів створення світів. Усі розломи хаосу були закриті, міжвимірні коридори стабілізовані, а мешканці Небесних Архіпелагів святкували вічний мир.
На центральній площі Академії зібралися всі герої. Ліза, стоячи поруч із мідним Ігнісом, відчувала ідеальну просторову гармонію. Лукаш, обіймаючи її за плечі, тримав у руці срібний меч, що мирно спочивав у ножнах. Поруч, немов вірні вартові, сиділи Ара та червоний дракон Насті, а також щасливі Настя, Кай та Марічка.
Вони перегорнули останню, п'ятидесяту сторінку своєї епічної книги. Їхні імена були вписані в саму сутність Салхаріна, але найголовнішим скарбom, який вони зберегли, було їхнє спільне майбутнє, вірність та кохання, що триватимуть вічно. Історія завершилася, але їхній спільний шлях лише починався