Розділ 43

Багряний вихор Великого Катаклізму лютував над Салхаріном з неймовірною силою, намагаючись стерти з лиця мультивсесвітності кристалічні вежі та самі спогади про них. Проте в центрі цього хаосу стояла незламна стіна світла та віри — Ліза, яка тримала в руках нитки просторової геометрії, спираючись на гаряче плече свого мідного фаміляра.

​«Тримайся, захиснице ... ми розірвемо це коло темряви зсередини!» — лунав у свідомості Лізи непохитний, розкотистий голос Ігніса. Його могутня мідна луска палала таким яскравим світлом, що розганяла темряву навколо центральної площі, а потужні крила створювали захисний бар'єр проти хвиль першозданного хаосу.

​Поруч із ними розгорталася справжня драма останньої битви. Лукаш разом зі сріблястою Арою бився у перших рядах, завдаючи ударів своїм сяючим клинком по ворожих тінях, що намагалися прорватися до ядра міста. Кожен його рух був вивіреним і точним, а Ара покривала повітря над ним блискучим щитом із чистої енергії. Неподалік Настя та її червоний дракон тримали західний фланг, випускаючи потужні потоки полум'я, які випалювали саму основу темних розломів. Кай та Марічка спільно координували залишки захисних рун Академії, не дозволяючи енергетичному шторму зруйнувати базові геодезичні вузли Салхаріна.

​— Ми не відступимо ні на крок! — вигукнула Ліза, відчуваючи, як уся міць її друзів, їхня непорушна довіра та спільна історія стікаються у єдиний потужний потік. Вона об'єднала свою просторову геометрію з полум'ям Ігніса, готуючись завдати вирішального удару у самісіньке серце катаклізму, доводячи, що сорок три розділи їхньої епічної подорожі вели саме до цієї перемоги.