Розділ 38

Тепле світло Архіву Перших Драконів ще довго розливалося над Салхаріном, залишаючи по собі відчуття глибокого миру та оновлення. Проте спокій у кристалічному місті ніколи не був застійним — він радше нагадував дихання величезного, живого організму, що готується до нового вітка свого розвитку.

​Наступного ранку повітря на вершинах Високих Скель стало прозорим і кришталево дзвінким. Ліза прокинулася від м'якого ранкового сонячного зайчика, що грався на її подушці, та від уже звичного, такого рідного тепла у свідомості. Ігніс уже не спав; його глибокий і спокійний голос м'яко торкнувся її думок: «ранок добрий, захиснице... небо сьогодні чисте, і вітер кличе нас у дорогу».

​Коли дівчина вийшла на просторову терасу разом із Лукашем, перед ними відкрилася велична панорама. Золотаві долини Салхаріна простягалися до самих обріїв, а між ними, немов тонкі нитки чистої енергії, мерехтіли нові просторові коридори, відкриті завдяки знанням Архіву.

​Настя вже чекала на них унизу біля тренувального майданчика. Її червоний дракон весело випускав у ранкове небо невеликі кільця полум'я, а поруч стояли Марічка та Кай, обговорюючи план майбутньої розвідки нових міжвимірних секторів.

​— Здається, сьогодні у нас день великих досліджень, — усміхнувся Лукаш, обережно торкаючись рукою плеча Лізи. Він перехопив її погляд і м'яко додав: — Готові показати цим новим світам, на що здатні захисники Салхаріна?

​Ліза впевнено кивнула. Вона відчувала, як у жилах пульсує сила, а геометрія простору підпорядковується кожному її руху. Попереду залишалося рівно дванадцять розділів до завершення їхньої великої п'ятдесятиглавої книги, і кожна нова сторінка обіцяла нові відкриття, спільні перемоги та незгасне світло їхнього кохання.