Розділ 33

Темна тріщина на західному небосхилі Салхаріна розширювалася з кожною секундою, випльовуючи у повітря клуби густого чорного диму, який жадібно поглинав світло кристалічних шпилів. Повітря навколо раптом стало важким, крижаним і мертвим — кожне дихання давалося з перебоями, а звичні гармонійні звуки міста заглушилися зловісним скреготом простору, що рвався по швах.

​Ліза відчувала цей удар усім своїм єством. У її свідомості ідеальні лінії просторової геометрії, які вона так ретельно вибудовувала після повернення з Небесних Архіпелагів, зараз нещадно кришилися під натиском чужорідної, чорної енергії. Але разом із болем у жилах спалахнула небачена сила. Сила Серця Архіпелагів і гаряча, непохитна вірність її мідного побратима.

​«Ми тримаємося разом, захиснице ... я не дам їм торкнутися тебе», — пролунав у її розумі міцний, сповнений відваги голос Ігніса.

​Дракон зробив могутній крок уперед, розправивши свої величні бурштинові крила. Його луска раптом заіскрилася яскравим, палаючим світлом, наче всередині нього прокинулося саме сонце. Поруч із ним срібляста Ара змахнула крилами, випускаючи потужну хвилю чистої енергії, що відкинула першу хвилю чорних тіней назад до розлому. Настя, стискаючи у руці зародок вогняної сфери, твердо стала біля свого червоного дракона, чия паща вже диміла розпеченим полум'ям.

​— Не на тих напали! — вигукнула Настя, і її червоний дракон підтримав її лютим, розкотистим риком, що змусив затремтіти обсидіановий брук.

​Лукаш опинився плечем до плеча з Лізою. Його срібний клинок яскраво спалахнув у сутінках, відбиваючи перші відблиски битви. Він кинув на Лізу швидкий, але наповнений безмежною довірою погляд.

​— Пам'ятовуєш, що ми казали на Небесних Архіпелагах? — спокійно і впевнено промовив Лукаш, відбиваючи першу жменьку темних уламків, що летіли на них із розлому. — Цей світ — наш дім. І ми нікому не дозволимо перетворити його на пустку.

​Кай і Марічка вже працювали на флангах, координуючи загони магів Академії та зводячи міцні бар'єри навколо нижніх долин, щоб захистити мирних мешканців. Проте головний удар приймала на себе саме п'ятірка героїв та їхні вірні дракони.

​Із темної тріщини почали виходити постаті — Воїни Забуття, закуті в масивні чорні обладунки, які здавалися витканими з самої порожнечі. Вони не мали облич, а в руках тримали довгі леза, що висмоктували магію з усього, до чого торкалися.

​— Лізо, вони намагаються розірвати центральний гармонійний вузол міста! — крикнув Кай через гуркіт бою, стримуючи потужний енергетичний сплеск зліва.

​Ліза глибоко вдихнула. Уся її свідомість на секунду перетворилася на чисту карту простору. Вона побачила слабке місце у ворожому строю — точку перетину темних потоків, куди стікалася вся сила Воїнів Забуття.

​— Ігнісе, тримайймося разом! — прошепотіла вона вголос і водночас передала цей заклик через невидиму нитку душі у свідомість дракона.

​Мідний дракон злетів у повітря, підхоплюючи Лізу на спину так плавно і стрімко, ніби вона була частиною його власних крил. Вони здійнялися просто над чорним розломом, де бушували найнебезпечніші вихори пустоти. Поруч із ними в єдиному бойовому танці злетіли Ара з Лукашем та червоний дракон із Настею, створюючи над містом непорушний купол вогню, срібла та чистої геометрії.

​— За Салхарін! — пролунав дзвінкий і рішучий голос Лізи, що рознісся над усім кристалічним містом.

​Вона спрямувала всю силу Небесних Архіпелагів крізь свої руки, з'єднуючи її з гарячим полум'ям Ігніса. Величезна хвиля золотисто-білого світла вибухнула над розломом, розриваючи чорні обладунки Воїнів Забуття на тисячі нешкідливих іскор і затягуючи саму тріщину назад у міжвимірну пустоту.

​Коли темрява остаточно розвіялася, відкриваючи чисте зоряне небо над Салхаріном, на площі запанувала тиша, перервана лише радісними вигуками тих, хто вистояв. Ліза спустилася з небес на землю на спині Ігніса, який гордо і спокійно тримав голову. Лукаш одразу підійшов до неї, міцно обіймаючи й розділяючи цей момент перемоги. Вони знову довели, що разом здатні перемогти будь-яку темряву, роблячи свій світ ще міцнішим, а їхню спільну історію — ще величнішою.