Розділ 27

Подорож до Небесних Архіпелагів розпочалася рано-вранці, коли перші золотаві промені сонця лише починали пробиватися крізь ранковий туман над Салхаріном. На головному майданчику Академії зібралася вся команда: Ліза у своїй сріблястій мантії з геометричними візерунками, Лукаш із нагострим срібним клинком, Настя зі своїм палаючим червоним драконом, а також невтомні Марічка та Кай.

​Попереду на них чекав найвищий політ — до плавучих островів, які століттями вважалися недосяжною легендою через складні просторові аномалії та нестійкі магічні потоки навколо них.

​— Готові? — запитав Лукаш, дивлячись на Лізу з м’якою, підбадьорливою усмішкою.

​Ліза кивнула, глибоко вдихнувши прохолодне повітря. Вона погладила Ігніса по теплій мідній шиї, і дракон одразу відповів їй тихим, впевненим подихом. Поруч розправила крила срібляста Ара, а червоний дракон Насті нетерпляче бив хвостом об бруківку, рвучись у небо.

​За командою Лізи всі четверо драконів синхронно злетіли вгору, підіймаючись крізь густі шари хмар вище й вище, туди, де звичайні магічні бар'єри вже не діяли. Настя летіла трохи попереду, сміючись від захвату, коли пориви вітру підхоплювали її вогняного побратима, а Марічка й Кай трималися трохи позаду, контролюючи безпеку загону.

​Через годину польоту перед їхніми очима відкрилося неймовірне видовище. Серед нескінченного океану хмар зависли величезні зелені острови, з яких падали вниз кришталеві водоспади, що розчинялися в повітрі, не долітаючи до землі. Поміж ними плавно рухалися світлові кола, створюючи складну, ідеальну геометричну сітку.

​— Дивіться... — прошепотіла Ліза, відчуваючи, як її внутрішня магія починає резонувати з енергією архіпелагів.

​Це були не просто магічні скелі. Це було серце давньої пам'яті Салхаріна, де, за переказами, зберігалися перші знання про зв'язок людей і драконів. Ігніс і Ара м'яко приземлилися на м'який мох центрального острова, а Ліза з Лукашем ступили на незвідану землю, готові розгадати нові таємниці, які чекали на них на вершині небесних світів.