Розділ 24

Вечори у Салхаріні мали особливий смак — смак озону, теплого каменю та м’якого зоряного світла, що відбивалося у мільйонах кристалів. Коли спадали денні клопоти з тренувань та академічних занять, на вершинах Високих Скель наставав час для найзатишніших годин.

​На краю широкого оглядового майданчика, далеко від галасу площі, де Настя якраз знову намагалася навчити свого червоного дракона трюків із кільцями під сміх Марічки, сиділи Ліза та Лукаш. Вони спостерігали за тим, що відбувалося трохи осторонь, на просторовій терасі, де панували зовсім інші закони — закони природи та вільних крилатих душ.

​Ігніс та Ара знову кружляли у своєму мовчазному, витонченому танці. Мідна луска Ігніса палала глибоким, теплим відтінком бурштину, тоді як димчасто-сріблясте тіло Ари нагадувало прозоре нічне марево. Вони граційно зближувалися, ледь торкаючись крилами, і від цього зіткнення в повітря злітали тисячі дрібних іскор — мідних та срібних, що осипалися на землю живим дощем. Їхній зв’язок був настільки глибоким і природним, що здавалося, ніби самі стихії Салхаріна проходять через них.

​Лукаш перевів погляд з драконів на Лізу і м'яко усміхнувся, обережно переплітаючи свої пальці з її пальцями.

​— Дивись на них, — тихо промовив він, кивнувши у бік Ігніса та Ари. — Здається, вони розуміють нас краще, ніж ми самі себе. Їхній світ простірний і чесний: якщо вони обирають одне одного, то назавжди.

​Ліза відчула, як приємне тепло розливається по всьому тілу, а на щоках з'являється легкий рум'янець. Вона притулилася ближче до Лукаша, відчуваючи надійне і спокійне биття його серця.

​— Вони просто не вміють прикидатися, — відповіла дівчина, спостерігаючи, як Ігніс лагідно схиляє свою масивну голови до плеча сріблястої дракониці, а та відповідає йому тихою, задоволеною хвилею теплого подиху. — Так само, як і ми тепер.

​У цей момент навколо них усе ніби завмерло. Здавалося, що весь великий міжвимірний світ із його таємницями, вежами та битвами зменшився до розмірів цього маленького шматочка скелі, освітленого міським сяйвом і вогнями двох закоханих пар — людських і драконячих. Вони знайшли те, заради чого варто було долати бар'єри й виборювати спокій: справжню вірність, щире кохання та дім, який ніхто й ніколи вже не зможе забрати.