Розділ 23

Життя у Салхаріні увійшло в дивовижне, гармонійне русло, де щодня поєднувалися академічні заняття, тренування та теплі вечори в колі найближчих людей і вірних драконів. Тепер, коли Настя гармонійно влилася в цей казковий світ зі своїм вогненно-червоним побратимом, їхня компанія стала ще міцнішою та веселішою.

​Того вечора на Срібному Плато зібралися всі: Ліза та Лукаш, Настя, яка заповзято сперечалася з Марічкою про найкращі методи тренування червоних драконів, і Кай, що спостерігав за ними з доброю усмішкою. Неподалік, у затишному колі, влаштувалися Ігніс, Ара та новий червоний дракончик Насті, сплітаючи свої хвости й випускаючи в сутінкове небо м'які срібні й золотисті іскри, схожі на святковий салют.

​Лукаш обережно взяв Лізу за руку, ведучи її трохи далі від галасливої компанії — до краю оглядового майданчика, звідки відкривався захопливий вид на все кристалічне місто, яке починало сягати тисячами вогнів.

​— Знаєш, я й гадки не мав, що моє життя може так змінитися, — тихо промовив Лукаш, дивлячись на дівчину своїм теплим, глибоким поглядом. — Коли ти з'явилася тут із мідним драконом, здавалося, що це просто черговий виклик. А тепер я не уявляю жодного дня без тебе.

​Ліза м'яко всміхнулася, відчуваючи, як від його слів по серцю розливається приємне, солодке тепло. Вона оперлася плечем об його руку, спостерігаючи, як унизу Марічка намагається навчити червоного дракона ловити магічні кільця, а Настя сміється так дзвінко, що цей сміх луною відбивається від кристалічних стін Академії.

​— Ми пройшли крізь мисливців, страх і невідомість, — прошепотіла Ліза, відчуваючи повний внутрішній спокій. — Але ми вистояли, бо знайшли те, що сильніше за будь-яку магію чи простір. Ми знайшли одне одного.

​Ігніс, почувши голос хазяйки, ледь повернув свою масивну мідну голову і тихо, щасливо заурчав, підтримуючи цей момент. У Салхаріні більше не було місця тривогам — тільки справжнє кохання, міцна дружба і безмежна магія, яка тепер належала їм назавжди.