Розділ 20

Тишу мирного вечора на Плато Вітрів раптом розірвав різкий, тривожний гул. Кристалічні ліхтарі на межі міста заіскрилися й згасли, а небо над східними горами в одну мить почорніло, затягнувшись густими клубами неживого диму.

​— Небезпека! Вони прорвали нижній бар'єр! — гукнув Лукаш, різко підіймаючись на ноги і тримаючи наготові свій сріблястий клинок.

​З темних проваллів міжвимірного простору натовпом хлинули нові мисливці. Цього разу їх було набагато більше: озброєні темними артефактами й масивними ланцюгами, вони прагнули взяти реванш за минулу поразку й захопити не просто одного дракона, а всю долину.

​Ігніс люто заричав, випростувавши свої потужні мідні крила, а Ара стала поруч із ним, готуючись до бою. Але ворогів занадто багато — вони оточували скелі з усіх боків, блокуючи будь-які шляхи відступу.

​Ліза відчула, як холодний страх на секунду торкнувся її серця, але за мить він змінився кришталевою, непохитною рішучістю. Вона згадала слова старійшин і той величезний потенціал, який пробудився в її душі. Дівчина зробила крок уперед, заплющила очі й глибоко вдихнула, налаштовуючись не лише на биття власного серця, а й на енергію всього Салхаріна.

​Руки Лізи заіскрилися яскравим срібно-блакитним сяйвом. Вона різко підняла долоні догори і послала в небо потужний імпульс просторової магії — чистий, дзвінкий клич, який пролунав далеко за межі Високих Скель, сягаючи найвіддаленіших гірських вершин та прихованих долин.

​Це був заклик, що розбудив саму сутність цього світу.

​За секунду у відповідь на її поклик із темних хмар і глибоких каньйонів долина відповіла могутнім багатоголосним ревом. Небо над Салхаріном заіскрилося від сотень спалахів: з усіх усюд до них летіли інші дракони — сині, смарагдові, золоті, вогненно-червоні та димчасто-срібні. Вони затьмарили собою все сонце, утворюючи величну, непереможну армаду крилатих охоронців.

​Мисливці завмерли в жаху, опускаючи свої темні артефакти, адже вони зрозуміли головну помилку:

​— Мій дракон не останній! — голосно й чітко крикнула Ліза, дивлячись на переляканих ворогів із вершини скелі, оточена стіною вірних друзів і справжньою магічною армією.

​За її знаком Ігніс разом із сотнями інших драконів випустили в повітря єдиний, приголомшливий вогняний потік, який злився з геометричними бар'єрами Лізи та Лукаша. Ця колосальна хвиля світла та енергії миттєво знесла темні ланцюги ворогів і відкинула їх назад у міжвимірну безодню, навіки закриваючи за ними прохід.

​На площі знову запанувала велична, сяюча тиша. Ігніс лагідно підійшов до Лізи й схилив голову, а Лукаш обережно взяв її за руку, дивлячись на неї з безмежним захопленням і коханням. Захисниця драконів довела, що разом зі своїми вірними друзями вона здатна захистити не просто себе, а цілі світи.