Розділ 18

Осінній Салхарін дихав прохолодою і спокоєм, але для Лізи дні стали настільки насиченими новими обов’язками, що час здавалося злився в один суцільний потік. Отримавши почесний статус наглядовиці та захисниці, вона тепер часто вирушала з Марічкою та Каєм за межі Академії — до диких гірських масивів та заповідних долин, де, згідно зі стародавніми переказами, колись мешкали інші дракони.

​Сьогодні вони на чолі з Каєм піднялися на високу Плато Вітрів — віддалену точку Салхаріна, куди звичайні жителі майже не заходили. Ігніс крокував поруч, гордо піднявши голову. З часу їхньої втечі з людського світу він перетворився на величного, могутнього дракона з розкішною мідною лускою, що переливалася на сонці.

​Щойно вони вийшли на просторову галявину, обкладену старовинними рунними каменями, Ігніс раптом зупинився. Його золотаві очі розширилися, мідні крила нашорошилися, а з грудей вирвався глибокий, але зовсім не загрозливий, а скоріше зацікавлений видох.

​З тіні величних кристалічних скель назустріч їм виступила інша постать. Це був стрункий, неймовірної краси молодий дракон димчасто-сріблястого кольору з витонченими крилами, які нагадували прозоре мереживо морозних візерунків. На його спині сидів високий, серйозний юнак із проникливими очима та сріблястим волоссям, що злегка розвівалося на вітрі.

​— Вітаю на землях Високих Скель, Захиснице і побратиме, — спокійним і мелодійним голосом мовив незнайомець, злізаючи зі свого крилатого скакуна. — Мене звати Лукаш. Я слідкую за східними межами. Ми вже чули про появу останнього дракона й ту, хто стала йому серцем.

​Ігніс тим часом зробив кілька кроків уперед до сріблястої дракониці — виявилося, що це була молода самочка на ім'я Ара, яка з цікавістю розглядала гостя. Між двома драконами одразу спалахнула та особлива, невидима іскра зв'язку: вони почали граційно кружляти один навколо одного, торкаючись крилами й висікаючи легкі безпечні іскри, що змішували мідне та срібне сяйво.

​Поки дракони знайомилися, Ліза збентежено зустрілася поглядом із Лукашем. Юнак злегка усміхнувся, дивлячись на те, як вона хвилюється перед новим знайомим. Від його теплої, щирої усмішки й глибоких очей у Лізи чомусь раптом затріпотало серце, а щоки злегка почервоніли від незвичного, раптового хвилювання.

​Марічка, помітивши це збоку, лукаво штовхнула подругу ліктем у бік і ледь чутно підморгнула, а Кай лише стримано й розуміюче всміхнувся.

​— Здається, наш Ігніс знайшов собі гарну компанію, — тихо сказав Лукаш, роблячи крок ближче до Лізи й простягаючи руку, щоб допомогти їй озирнутися на новій місцевості. — Може, покажеш мені свої геометричні бар'єри, про які гуде весь Салхарін? Мені дуже цікаво побачити, як ти впоралася з мисливцями.

​Ліза кивнула, відчуваючи, як у грудях розливається дивне, тепле і солодке відчуття. Це була не просто зустріч з іншими драконами — це був початок чогось набагато більшого, світлого й нового, що назавжди змінило її життя у цьому казковому світі.