Розділ 16

Потужна хвиля світла й золотавого вогню вдарила по темних артефактах мисливців із такою силою, що вороги попадали на обсидіановий брук. Їхні пристрої заіскрилися й задимілися, не витримавши чистої енергії спаяного зв'язку між дівчиною та її драконом. Ватажок нападників на секунду затулив обличчя рукавом, а потім, зрозумивши, що перевага втрачена, різко махнув рукою команді до відступу. За кілька секунд постаті в плащах розчинилися у тінях нічних провулків Салхаріна, залишаючи по собі лише запах озону.

​На площі запала тиша, яку порушувало лише важке дихання Ігніса та дзвін кристалів на сусідніх вежах.

​Кай і Марічка вибігли вперед, радісно вигукуючи й вітаючи Лізу з перемогою. Марічка кинулася обнімати подругу, а Кай з повагою подивився на дракона, який усе ще гордо тримав голову високо піднятою, охороняючи їх спокій.

​Але справжній момент істини стався за кілька хвилин, коли до площі на чолі з храмовими старійшинами підійшов Верховний Магістр Академії. Він уважно оглянув згаслі сліди битви, а потім перевів погляд на Лізу, яка ніжно гладила Ігніса по теплій мідній лусці.

​Старійшина повільно опустився на одне колено перед драконом. Ігніс несподівано тихо й шанобливо схилив свою масивну голову у відповідь, визнаючи його мудрість, але не відходячи ні на крок від своєї хазяйки.

​— Століттями наші легенди розповідали про тих, хто прийде з іншого світу, щоб відновити баланс, — пролунав глибокий, урочистий голос Магістра, що луною розійшовся над площею. — Ти не просто сховалася тут, Лізо. Ти довела своє право називатися не лише Захисницею Драконів, а й їхньою справжньою королевою та серцем.

​У цей момент золотава луска Ігніса спалахнула м'яким, теплим сяйвом, резонуючи з внутрішньою магією дівчини. Над містом піднялися тисячі вогняних іскор, освітлюючи їхні обличчя тисячами різнокольорових вогників.

​Ліза усміхнулася, відчуваючи, як її власне серце б’ється в унісон із б'ттям серця цілого нового світу. Шлях був довгим, але вона нарешті знайшла свій дім, свою силу і свою справжню вірну родину.