Останній вогонь
Розділ 7
Наступні дні принесли ще одне диво, від якого Ліза ледь не випустила з рук чашку з ранковим чаєм.
Ігніс ростав не по днях, а по годинах. Якщо в перші дні він міг повністю сховатися в її долоні або згорнутися крихітним клубочком на зошиті з геометрії, то тепер його розміри збільшилися майже вдвічі. Його луска зміцніла й почала відливати не просто золотом, а глибоким, насиченим мідним сяйвом, що яскраво спалахувало в променях сонця. Маленькі крильця стали міцнішими, і дракончик уже впевнено, хоч і трохи незграбно, перелітав з підвіконня на ліжко, влаштовуючи справжні повітряні маневри просто посеред кімнати.
— Ого, Ігнісе, ти скоро станеш більшим за мого портфеля, — сміючись, прошепотіла Ліза, ловлячи малюка, який спробував засісти на її плечі, але тепер ледь поміщався там повністю.
З таким темпом росту приховувати його в шафі чи під ліжком ставало все складніше. Їжі теж потрібно було більше — Ігніс уже залюбки уплітав не лише м'ясо, а й шматочки яблук і навіть свіжий хліб, який вона приносила з обіду.
Проте найголовніше було інше: разом із розмірами зростала і його сила. Коли хтось із сусідів надто голосно стукав у двері або на вулиці проїжджала гучна машина, луска Ігніса злегка нагрівалася, а в повітрі навколо нього відчувалося справжнє тепло справжнього вогню.
Ліза розуміла: відкладати поїздку чи перехід до затишного, але безпечнішого місця більше не можна. Час було готуватися до великої подорожі за місто.
#1361 в Фентезі
Відредаговано: 14.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
