Розділ 2

Тиша печери здавалася оглушливою після того, як дихання великої дракониці стихло назавжди. Маленький дракончик у руках Лізи тихо й уривчасто пискнув, притискаючись до її куртки своєю ще м'якою, але дивовижно теплою лускою. У його величезних, повних сліз очах відбивалося світло кристалів.

— Шссс... усе добре, я тут, — прошепотіла Ліза, обережно притискаючи малюка до грудей і відчуваючи, як її власне серце шалено калатає від пережитого потрясіння.

Вона розуміла, що залишатися в печері небезпечно. Небо за межами розщілини вже темніло, а холодний осінній вітер приносив із вершини гір тривожні, сторонні звуки. Але щойно Ліза зробила крок до виходу, повітря навколо різко згустилося.

У тінях біля входу до печери пролунав важкий, загрозливий скрегіт кігтів по каменю.

— Вона тут! Ми відчули спалах останнього полум'я! — пролунав холодний, жорстокий голос із темряви.

Із проходу виступили постаті у темних плащах із каптурами, які повністю приховували обличчя. У їхніх руках виблискували дивні металеві артефакти, що пульсували тривожним червоним світлом — мисливці за реліквіями знайшли їхній слід.

Ліза відсахнулася назад, затуляючи малюка собою. Виходу не було. Мисливці зробили рішучий крок уперед, перекриваючи єдину дорогу до порятунку, а їхні артефакти почали випускати пастки з енергетичних кілець.

У ту ж хвилину з глибини печери, де у темряві ховалися найглибші розломи скелі, донісся грізний, лютий рик, від якого затремтіли стіни. Із густої темряви вилетів величезний тіньовий силует. Це був тато дракончика — могутній дракон із бойовими шрамами на лусці та палаючими очима. Він не міг дозволити ворогам торкнутися його сина.

Одним потужним ударом крил він відкинув мисливців назад до виходу, а потім став перед Лізою та малюком, закриваючи їх своїм велетенським тілом і приймаючи на себе всю силу ворожих атак.

— Тікай! — пролунав у голові Лізи могутній, але вже приречений голос дорослого дракона.

Зрозумівши, що іншого шансу врятувати малюка не буде, Ліза міцніше пригорнула до себе малечу, кинулася у вузький бічний лаз, який у розпачі помітила в стіні, і щодуху побігла в глибину темних тунелів, залишаючи за спиною гуркіт грандіозної битви...